Лепнева відпустка: Оболонь-Бровар знову оновила тренерський штаб

КЗпП України схвалює: якщо найманий працівник хоче у відпустку – роботодавець зобов’язаний його відпустити. Але футбольна громадськість здивована: насправді, відпустити у відпустку головного тренера прямо в розпал чемпіонату – це дивовижне і зовсім нечаста подія.

Після матчу проти Прикарпаття (3:3 вдома) на головному тренеру киян Олегу Мазуренку обличчя не було. Всі емоції він залишив там, біля поля. На післяматчеву прес-конференцію він прийшов зовсім виснаженним. Як і вся команда, він розраховував на перемогу, і вони проявили волю до перемоги, відігралися, потім повели в рахунку і навіть могли доводити перевагу до “+3” голи. Але в підсумку зіграли внічию. І цього вистачило, щоб Оболонь-Бровар вдруге в сезоні змінила головного тренера. І це знову викликає.

Сергій Ковалець залишив команду за два очки від першого місця, отримав приз найкращого тренера Першої ліги в 2019 році і загадково подав у відставку. Тоді Оболонь-Бровар була п’ятою. Олег Мазуренко залишає команду сьомою. До третього місця – п’ять очок. Здається, ще нічого не втрачено. Але при цьому він йде у відпустку, а до кромки поля підтягують третього – Валерій Іващенко був колись хорошим атакувальним півзахисником в ПФК Олександрія і самій київській Оболоні, а в останні роки працював в штабі Бровара.

Що найдивніше – це відбувається в розпал медальній боротьби, коли втрачають очки більш-менш всі. І ще нічого не вирішено. Хіба друга тренерська рокіровка посприяє поліпшенню результатів команди? Або неминучі перестановки підуть на користь в боротьбі з більш досвідченими і краще укомплектованими суперниками? I do not think so.

Проти «відпустки в червні» вже встигли виступити ультрас клубу: «Ультрас Оболоні з превеликим здивуванням спостерігають за змінами в тренерському штабі команди. Заміна головного тренера після всього трьох зіграних матчів бачиться нам дуже поспішним і імпульсивним кроком, який ще раз свідчить про відсутність в клубі будь-якої комплексної стратегії побудови команди взагалі і клубу зокрема. Висловлюємо нашу підтримку Олегу Миколайовичу Мазуренко і наш скепсис щодо можливості кардинальних змін з новим-старим тренером (потрібно нагадувати результат останнього дербі в 2017 році?). У будь-якому випадку ми підтримуємо команду і сподіваємося, що за ті матчі, що залишилися, ми ще зможемо поборотися за медалі».

Ми повністю згодні з об’єднанням уболівальників клубу. Нам теж здається, що Мазуренко «пішов у відпустку» незаслужено, і Оболонь-Бровар ризикує обірвати підйом команди, а також змазати кінцівку сезону. Пояснимо, для початку, чому трапився провал на старті і потім розповімо, чому провалом його не вважаємо.

Отже.

1) Оболонь-Бровар не підсилився взимку. Пішов у ковалівський Колос провідний правий захисник Єфремов – нехай навіть в команді залишалися крайки Майданевич, Шевченко і молодь на чолі з Прокопенком, це втрата. І Голікову ще треба було зігратися, щоб його замінити. Прямо перед стартом догравання в Інгулець пішов один із основних центребків Семенко – і нехай В.Білий, здатен на досвіді залатати цю дірку, але ті, хто претендує на підвищення в класі, провідних гравців зазвичай не відпускають. Пішли також воротарі Боровик і Фастовв, вінгер Пучковський і молодий форвард Ткач – так, не гравці основи, але при цьому вони послабили вибір на лавці. Повторимо тезу – Оболонь-Бровар не підсилився.

А подивіться, які люди прийшли в той же час до складу конкурентів: воротар Бандура, не один сезон відіграв в Favbet Лізі, звідти ж – Білий, Саків, Романюк. Автор першого гола Олімпіка в єврокубках Біленький. Один із найперспективніших півзахисників Грузії Раті. І це тільки Рух!

Досвідчений воротар Литовченко з тбіліського Динамо. Колишній крайок Чорноморця Норенков. Захисник-гренадер Приндета, якого колись Кварцяний позиціонував як нового Хачеріді. Колишній лідер Прикарпаття Конкольняк. Кізілатеш, який уУже вигравав Першу лігу з київським Арсеналом (Колос). Один із найкращих бомбардирів сучасної ПФЛ Куліш (СК Дніпро-1 – теж вигравав Першу лігу). Це – Волинь.

Дві команди з потужними складами і відмінними фінансами. Думаєте, вони набагато успішніші Оболоні-Бровар? У киян – дві нічиї і мінімальна перемога в трьох турах. У Волині – перемога, нічия і поразка. У Руху – поразка і нічия. Вони не відправили своїх головних тренерів у відпустку за такі результати. Хоча Оболонь-Бровар, як ми показали вище, посилилася куди гірше, не стала сильнішою і без того мала менш титулований і потужний за іменами підбір гравців.

2) Оболонь-Бровар прогресувала. Так, перший матч догравання був поганим – Авангард виграв у киян центр поля, забив першим, заробив ще два пенальті. По такій грі нічия була досягненням. Але вже в Луцьку «пивовари» створили величезні проблеми для Волині, і мінімальна перемога для господарів була за щастя. Де тут провал для невдоволення? А матч з Прикарпаттям – це просто «бойовичок» з непередбачуваним результатом. У Першій лізі такі ігри трапляються з усіма. Очки втрачають теж все. Відриву немає ні у кого. Але не можна не відзначити, що Оболонь-Бровар потихеньку додавала від туру до туру і мала причини розраховувати на поліпшення результатів. Як буде тепер?

3) Оболонь-Бровар в принципі не була фаворитом сезону. Повторимо – у Першій лізі мінімум п’ять клубів з куди більшими фінансами і значно більш високими зарплатами. Аргумент про столичну прописку і відмінну інфраструктуру – це правильно, це добре. Але футболісти – це молоді люди, які знають, що у них від сили 10 років, щоб заробити в цій професії. Якщо інший клуб запропонує на 20% більшу зарплату – майже всі перейдуть туди, і ніякі розмови про честь прапора і вірність клубу не спрацюють.

4) Оболонь-Бровар – це команда, яка працює на майбутнє. А майбутнє цього клубу краще за всіх знає Мазуренко. Він до цього очолював Оболонь-Бровар-2, що грає у Другій лізі. Звідти в першу команду вже перебралося кілька хлопців – і каші вони не псують. Ще кілька – на підході. Є діти, гравці, що викликаються в юнацьку збірну України. Отже, Мазуренко починав масштабну велику роботу. І не можна про неї судити, за всього три тури в такому конкурентному змаганні, як нинішня Перша ліга.

Нарешті.

5) Оболонь-Бровар ще нічого не втратила. Так, п’ять очок від третього місця – це погано. І нехай є конкуренти сильніші, президент клубу поставив таке завдання – і воно ще не зірвано. У залишку сезону Оболоні краще обійтися без струсу, поборотися за згуртованість колективу і командний дух. Тому що поки що зміни на містку – вони більше на користь конкурентів, які готові скористатися найменшим шансом і піти вгору. Тому що у всіх свої завдання, і на цій короткій спринтерській дистанції просто немає дрібниць. А тим більше, в питанні головного тренера…