Sportarena

Динамо і третє місце: винні самі

Але чи все так трагічно в можливому фініші на третьому місці для киян?

Динамо і третє місце: винні самі - Чемпіонат України

Фото - facebook.com/fcdynamoua

Вимушена пауза дозволяє всім причетним роздувати спекуляції навколо тем, які можна обговорити без самих матчів. Основна із них – що робити з сезоном в УПЛ?

Поки все лише говорять про необхідність і прагнення дограти сезон. УПЛ заявляє про це, УАФ відмітає навіть можливість розгляду іншого варіанту. Час від часу можна почути і думки клубів, висловлювання яких більше зводяться до «ну, подивимося».

Чіткіше на тлі інших звучить позиція Динамо. Минулого тижня президент клубу Ігор Суркіс заявив, що готовий до будь-якого сценарію, але підкреслив, на його думку, неграмотне рішення зупинити чемпіонат після 23-го туру, а не після 22-го. Обґрунтував він це тим, що 23-й тур був вже зіграний в рамках другої частини турніру, в якій команди розбилися на дві шістки. Акцент був і на те, що кияни взяли б вимушений фініш сезону після 22 матчів, навіть якби вони були у нинішньому становищі.

Особливість ситуації полягає в рівності очок у Динамо і Зорі – по 46. Але команда Віктора Скрипника йде на 2-му місці за рахунок кращих результатів в матчах з Динамо – перемога 2: 1 в Києві і нічия 2: 2 в Запоріжжі. Регламент вибив після 23-го туру Динамо з місця, що виводить в кваліфікацію Ліги чемпіонів.

Експерти взялися трактувати ситуацію Динамо і Зорі в турнірній таблиці по-різному. Прихильники або просто близькі до київського клубу експерти / журналісти ще до коментаря Суркіса Ігорю Циганику апелювали до того, що скоріше варто зараховувати підсумкову таблицю після фінішу першого етапу, у якій якраз кияни були на 2-му місці, а не Зоря. Але які б меседжі були б, якби саме біло-сині на другій сходинці після 23-го туру?

Все це, безумовно, гіпотези і розмови. Як і дострокове закінчення сезону, як і трактування регламенту, адже там ніхто не прописав дії для керівництва УПЛ на випадок подібного форс-мажору. Відверто кажучи, ніхто ніколи і не міг очікувати саме такої ситуації.

Але, якщо все ж уявити, що чемпіонат буде достроково завершений із затвердженням результатів після 23 турів, Динамо відправиться в груповий етап Ліги Європи і не буде навіть оскаржувати це рішення (що навряд чи станеться у реальності). Зі спортивної точки зору, третє місце для киян – це провал. Про величезне відставання від Шахтаря немає й мови, це вже реальність для київського гранду.

Кого Динамо може звинувачувати в такому результаті сезону? Коронавірус? УПЛ? УАФ? Шахтар? Ні. Тільки самих себе.

Одним із перших факторів, який не спрацював,  можна назвати зміну тренера. Обґрунтовані сумніви у правильності звільнення Олександра Хацкевича і особливо заміни його на Олексія Михайличенка, який не тренував в клубах з 2004 року. Але часи, коли Динамо могло відхопити собі більш-менш досвідченого і серйозного фахівця або хоча б претендувати на такого, вже пройшли.

Призначення Михайличенкп безумовно не принесло очікуваного ефекту. У перших трьох матчах з ним Динамо набрало тільки два очки і стало зрозуміло, що команда стає ще більш непередбачуваною, ніж раніше. В кожному наступному матчі від Динамо можна було чекати як впевненої перемоги, так і мук, чи і зовсім заслуженого поразки. Це, звичайно, весело для нейтрального вболівальника, але болісно для шанувальника киян і неприпустимо для самої команди. Немає стабільності – немає потрібних результатів і немає досягнення цілей.

Апогеєм за підсумком 2020 року стало навіть не відставання від Шахтаря, що стрімко виросло (Гірники відмовлялися втрачати очки), а виліт з Ліги Європи. У групі з Копенгагеном, Мальме і Лугано команда Олексія Михайличенка посіла третє місце, спочатку вважаючись не просто претендентом не просто на вихід в плей-офф, але і на потрапляння туди з першого рядка.

Суркіс по дистанції продовжував пояснювати своє кадрове рішення, нарікаючи ще й на те, що Михайличенко не готував команду до сезону через збори. Михайличенко провів зимові збори і після них Динамо драматично обіграло Ворсклу з голом на останніх хвилинах, програло слабкому Дніпру-1. Пізніше низку успішних матчів – двічі з Олександрією і з Колосом – перервала домашня нічия з Десною

Навряд чи тренер хотів поставити команді якийсь непевний футбол, мислив зовсім недоречними або згубними ідеями і вороже намагався їх насадити футболістам. Те, що задуми Михайличенка могли б працювати, сумнівів немає. Але наскільки вдалося тренерському штабу налагодити стосунки зі складом і наскільки складно було самому Михайличенку повертатися в тренерську роботу – це важливі питання, на які важко дати достовірні відповіді.

Основна ж причина провалів киян не стільки в можливій ​​неефективності штабу Михайличенка, скільки в тому, з якими футболістами він працює. В останні сезони Динамо все більше перетворюється в клуб із посередніми футболістами. У першій команді, переважно, зібрані футболісти, нездатні грати на стабільно високому рівні, без спадів. Гравці, які в будь-який момент здатні «запороти» навіть найпростіші елементи, а в важких ситуаціях не готові діяти нестандартно.

Важливий момент також і відсутність лідера на полі, здатного повести команду за собою. Адже в тих складних ситуаціях нинішнє Динамо швидше здасться і буде намагатися добитися успіху одноманітними і простими засобами, якими нікого не здивувати в УПЛ, а вже в єврокубках і поготів.

Посередність складу – це вже не питання відповідності тренера займаної посади. Це питання менеджменту і того, що взагалі відбувається в клубі. Загадкові трансфери вільних агентів, конкретно слабких футболістів, чи підпорядкування трансферної політики Вадиму Шаблію, наслідком чого, серед іншого, стає дивний трансфер Олександра Караваєва із Зорі, незрозумілі підписання клієнтів «на перспективу» Дмитра Селюка, небажання прощатися з гравцями, що вже не “тягнуть”, за адекватні гроші.

Все це (нехай поки і без гравців Селюка) виливається в те, що уболівальникам Динамо доводиться бачити на полі у виконанні команди. Все це згубно і безпосередньо впливає на результат, а результат – на статус клубу. Всі, начебто, зацікавлені в підтримці статусу, але відбувається все так, як відбувається. Замкнуте коло, яке навряд чи скоро розірветься.

Динамо стоїть перед реальною перспективою потрапити в груповий етап Ліги Європи безпосередньо, навіть якщо сезон відновиться. Немає ніяких причин чекати, що після цієї паузи кияни якимось чином зберуться і в підсумку точно обженуть Зорю і фінішують другими.

Але, насправді, в цій ситуації з фінішем на третьому місці все не так погано, як здається. У завершенні сезону саме на цій позиції є і свої не самі очевидні плюси. А саме:

⁃ одразу треба говорити, що Динамо не зможе пройти кваліфікацію Ліги чемпіонів. Немає причин вважати, що після трьох сезонів провалу в третьому раунді відбору, на четвертий все буде інакше. І навіть, якщо клуб пройде третій раунд, то може вилетіти в раунді плей-офф;

⁃ старт у груповому етапі Ліги Європи означає відсутність зайвих двох-чотирьох ігор на самому початку сезону, в рамках кваліфікації ЛЧ. Тому входити в режим двох матчів в тиждень доведеться пізніше, коли команда буде в кращому функціональному стані + без форсованої підготовки до початку сезону (не говоримо про терміни, тому що зараз незрозумілі часові рамки старту сезону-2020/21);

⁃ відсутність раннього старту в єврокубках знизить ризик раптових втрат очок в чемпіонаті в перших турах. Це, в свою чергу, підвищує ймовірність більш конкурентної боротьби з Шахтарем;

⁃ потенційне ослаблення Зорі по дистанції чемпіонату за рахунок раннього старту в єврокубках і проблем зі складом. Низький рейтинг клубу в таблиці УЄФА може привести до того, що в разі вильоту з кваліфікації Ліги чемпіонів команді Віктора Скрипника доведеться грати ще і в відборі Ліги Європи. Тут не спростить життя Зорі повернення Богдана Леднева і Олександра Тимчика у Динамо + відсутність якісного посилення перед сезоном.

Ось так із, здавалося б, сумною і неприємної ситуації вимальовуються можливі переваги для Динамо хоча б для першого етапу сезону. Хоча із київською командою загадувати, звичайно, не можна.

Але все це не скасовує наявності в клубі глобальних проблем, пов’язаних з комплектацією команди аж ніяк не якісним принципом. Ніхто не говорить про необхідність платити великі гроші, чого клуб собі не може дозволити. Мова лише про раціональний підхід до трансферної політики, спрямований на посилення команди, а не комплектацію заради комплектації. Перед кожним сезоном розмови приблизно одні й ті ж. Але нічого не змінюється.

варіант матеріалу

Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena