Дмитро Коркішко: У Динамо-2 зарплата була 7 тисяч доларів, а після Євро-2009 купив собі «Інфініті»

...

Відверте інтерв'ю форварда Дніпра-1.

Дмитро Коркішко: У Динамо-2 зарплата була 7 тисяч доларів, а після Євро-2009 купив собі «Інфініті»

Колишній нападник Динамо і юнацьких збірних України Дмитро Коркішко, який виступає зараз в Дніпрі-1, в інтерв’ю Андрію Шахову-молодшому для Sport Arena TV розповів про загули Гармаша, зарплати в Динамо і Туреччині, оцінив потенціал Супряги і Булеца, а також згадав переможний для України чемпіонат Європи 2009-го року.

Про Динамо і Газзаєва

«Напевно, на той час, було практично нереально потрапити з Динамо-2 в Динамо. Було дуже хороше покоління молодих гравців, плюс дуже жорсткий відбір. Ти повинен на найвищому рівні провести сезон або два, щоб тебе взяли в першу команду. Але навіть вихід на тренування з основою для пацана, який пройшов усі щаблі клубу, був великою подією.

Чи давали право на помилку? Старші партнери тебе підтримували. Тоді якраз Шевченко повернувся в Динамо, дивився на нього як на Бога. Думаю, що всі хлопці мого віку були його фанатами.

Після фіналу юнацького Євро нас трьох забрали в першу команду. Навантаження були божевільні. У нас і в Динамо-2 було нелегко, але у Газзаєва ще складніше. Все треба було робити швидко, в один дотик. Силові та бігові вправи для нас були спочатку важкими.

Перед кожною грою, в тих матчах, коли я потрапляв в заявку, Газзаєв викликав футболістів на бесіди, навіть нас молодих, і говорив: «Так і так, сьогодні такий-то сценарій, буде шанс – тебе випущу».

Газзаєв був авторитетною людиною, якого поважали, але тираном його назвати не можу. Чи підтримувала його команда? Він головний тренер Динамо, всі хочуть грати, намагаються, щоб був результат і хороший мікроклімат.

Чому мені не дали шанс у Динамо? На Газзаєві була велика відповідальність. Він – тренер Динамо, Ліга чемпіонів, чемпіонат, Кубок… Стільки дорослих футболістів, легіонери. Всім іноземцям не вистачало місця в складі, щоб грати.

Зарплата у мене в той час в Динамо-2 була 7 тисяч доларів. На той момент такі розцінки були, хороші гроші в футболі… Так, багато хто говорить, футболісти багато заробляють, живуть красиво. Питань немає: приходь на тренування. Витримаєш – зробимо тобі подарунок крутий. Чому ти не пішов і не зробив собі кар’єру, не заробив грошей?

Чи гуляв я в молодості? Звичайно. Але гуляв з алкоголем або без – різні речі. У 17-19 років гуляють всі. Але потім хтось може зупинитися, а хтось ні. Я розумів, що у нас тижневий цикл – відіграли матч і нас пару днів вихідних. Ось твій час – відпочив і прийшов на тренування з новими силами».

Про перемогу на юнацькому Євро-2009

«Перед турніром була головна думка – не зганьбитися. Ми грали вдома, при своїх уболівальниках. В собі були впевнені – у нас була хороша команда, крутий колектив, багато хлопців грають зараз в хороших клубах. Зоряні суперники? Де Хеа, Уелбек, Начо, Алькантара – всі вони стали зірками після Євро. До чемпіонату Європи вони були такими ж хлопцями, як і ми. Чому з наших хлопців у багатьох не вийшло заграти на високому рівні? Може, менталітет, може – життєві обставини: травма, комусь зірвали голову перші гроші, комусь любов. Ми розуміли, що все не заграють.

На тому турнірі найцінніший гравець – команда. Якщо є колектив і результат, то потім з цієї команди виростають лідери. Якщо кожен буде думати, що зі мною все гаразд, а з іншими – ні, нічого б не вийшло. Найважливішим був матч зі Швейцарією, після нього відчули впевненість. Потім нас було не спинити. Сербія, Англія – ​​ми їх просто не помітили.

Одразу після чемпіонату Європи купив машину собі – «Інфініті». Статус був уже інший – майстер спорту міжнародного класу, треба було їздити на хорошому автомобілі».

Про Гармаша і емоційність
У молодості, напевно, на одному рівні [в плані поведінки на футбольному полі] з Гармашем був. Емоції, позначалася недосвідченість. Потім з часом почав розуміти, що це шкодить команді і мені.

Гармаш – дуже справедливий. Коли бачить несправедливість, не може стримувати себе. Через це картки, суперечки. Пам’ятаю одного разу в аеропорту, коли ми проходили паспортний контроль, сказав пару слів англійською. Його відвели в окрему кімнату і не хотіли випускати. Добре, що адміністратори тоді вирішили питання.

На Кіпрі на зборах з Динамо-2 у нас були п’ять товариських матчів, і людина в кожному отримував червону картку. Ось остання гра, завтра летимо, Гармаш виходить на заміну і майже відразу отримує жовту, а через пару хвилин – другу. Дивлюся, він йде до судді. Питаю: «Навіщо ти до нього йдеш?». Він каже: «Почекай, я поговорю з ним, і він її [картку] скасує». О, думаю, давай. Цікаво якою мовою ти йому це поясниш. Не вийшло у нього. Зараз в Туреччині він грає, там така поведінка небезпечно. Якщо Гармаш пару матів вивчить і застосує, то видалення буде відразу. Арбітри не церемоняться».

Про можливий перехід у Шахтар

«У мої перші півроку в Чорноморці, коли тільки йшла« обкатка »команди, у нас не було божевільного результату, зате була якісна гра. Ми дійсно здорово грали і самі розуміли, що результат прийде. За всіма цифрам, показниками ми рухалися в правильному напрямку. А під час зимової паузи я дізнався, що мною цікавиться Шахтар. На зборах в Туреччині наставник Чорноморця Олександр Бабич сказав мені про це, мовляв Гірники хочуть тебе підписати. Чому далі цієї розмови справа не пішла, не знаю. Перейшов би я у Шахтар? Від таких пропозицій не відмовляються. Коли хтось говорить, що не перейшов, це смішно. Хочеться тільки посміхатися».

Про пропозицію від Зорі і переїзд до Туреччини

«В Чорноморці ми провели відмінний сезон. У нас була дуже пристойна команда, яку зібрав Бабич. У мене була пропозиція від Зорі. Дзвонив Юрій Миколайович Вернидуб, говорив, що хоче бачити мене в складі луганської команди. Паралельно з’явилася пропозиція з Туреччини. Взяв тиждень паузи, щоб обміркувати. Прийняв рішення поїхати в Туреччину. Але їхав я не в першу лігу, а в команду, яка ставить перед собою завдання по виходу в елітний дивізіон. Подивився, які там клуби, які футболісти грають. Вирішив, що треба їхати туди, там більше перспектив. Так, фінансова складова була різною: в Туреччині пропозиція була в два або півтора рази більше. Але на першому плані був футбол. Ми вибирали, виходячи з перспектив. Мені було 27 років, я хотів грати в топовом чемпіонаті і з крутими футболістами ».

Про гру в турецьких клубах

У Гіресунспорі спочатку було все шикарно. У перших трьох або чотирьох матчах забив три м’ячі. Дуже хороший і амбітний клуб, все – для футболу, будь-яке питання вирішувалося. Перше коло – супер, були на третьому місці, з відставанням в два або три очки від першого місця. Після Нового року в Кубку проходимо Інстанбул Башакшехір, де Адебайор, Емре грали, починається чемпіонат. У першому матчі нам забили на 92-й хвилині після жорсткої помилки захисника, і ми програли 0:1. У наступному – поступаємося також 0:1, і теж пропускаємо після 80-ї. Але гра у команди є.

Ось тільки турки – дуже емоційні люди. Поміняли тренера, зробили сім трансферів. У підсумку програли три матчі поспіль. Старші хлопці зібрали збори, мовляв що будемо робити далі, адже щось йде не так. Вирішуємо, що треба прибирати нового тренера і повертати старого. Через тиждень він прийшов, все супер. Почали перемагати, але нам не вистачило матчів, щоб навіть потрапити в плей-офф.

Ішов без скандалу. Були емоції, можливо, через нездійсненні очікування від сезону. Ми грали останній матч, який був абсолютно нікому не потрібний. Легіонерів, які були гравцями стартового складу, вже відпустили по домівках. На виїзні матчі ми літали літаком, ніяких автобусів, але на цей вирішили по-іншому. Сказали, що і я їду. Ну ок, проблем немає, їду так їду. У стартовий склад не потрапляв, вийшов на заміну на 85-й хвилині, але забив. Зворотня дорога – теж 10 або годин на автобусі.

Напевно, підійшов емоційно, сказавши, що більше сюди не приїду. Повернувся до Києва, поспілкувався з Іваном Пироженко, і йому сказав, що в Гіресунспор не повернуся. А у мене ще рік контракту, але клуб повинен певну суму грошей – за три або чотири місяці, зараз можна однокімнатну квартиру в центрі Києва купити. Кажуть, що відпускати не хочемо, але якщо відмовляюся від цієї суми, то контракт розірвуть. У підсумку погодився і перейшов в Хатайспор. Якби з цією командою вийшли в елітний дивізіон, моя зарплата була б 50 тисяч євро. Коли грав – трохи менше».

Про Дніпро-1

Фанати не ходять на наші матчі, тому що залишаються відданими тому Дніпру. Той клуб вони вважають справжнім. Так можу судити, виходячи з розмов з хлопцями, які спілкуються з уболівальниками. Зараз між цими клубами загальні тільки стадіон, база, персонал і місто. Не знаю, чи впливає Коломойський на життя Дніпра-1. У мене немає такої інформації, і, думаю, не повинно бути. У клубу є президент і генеральний директор.

Читаємо, що пишуть журналісти, і чуємо, що говорять експерти, вболівальники: мовляв Дніпро-1 має боротися за чемпіонство. Але ось, що ми чули від тренера і керівництва: в цьому сезоні шанс отримають хлопці, які вийшли з командою в еліту. Особливих завдань, наприклад, потрапити в єврокубки – не було. Звичайно, і тренер, і футболісти хочуть виступити якомога краще. І навіть без завдання ми були поруч з першою шісткою. Добре, що зараз по Регламенту, навіть зайнявши 7-8 місце, можна боротися за Лігу Європи.

Чи залишуся я в клубі? У мене є контракт, хочу його дограти, віддавши всі сили цій команді і колективу. Що буде далі, вирішимо по завершенню сезону. Але ми поки навіть не знаємо, коли він відновиться і, відповідно, коли закінчиться. Мене в принципі все влаштовує: стабільність, хороший колектив, класні хлопці, багато перспективних футболістів.

І зараз дивлюся на хлопців, які виграли чемпіонат світу, і бачу в них себе. Вони повторюють наші помилки. Він вважає, що тепер завжди повинні грати в основному складі, на них будуть розраховувати. Ми теж так думали. Спілкуюся добре і з Сірим [Булеца] і з Супрею [Супряга]. Не те, щоб повчаю, я просто розповідаю їм на наших історіях і прикладах. Не знаю, може візьмуть щось для себе.

Супряга вважаю, найкращий на даний момент нападник в Україні з українців. Не знаю, що з ним сталося, може вкусив хтось в Туреччині. Але статистика все підтверджує це. Супряга – майбутнє Динамо і збірної України, якщо не завадять травми. Це найголовніше, хоча, звичайно, має всі скластися. Наприклад, тренер повірить».



варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Додати коментар
Читайте також
Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?