«Просив: “Саня, віддай м’яча!”». Про якості лідера «Десни» — його перший тренер

...

Сергій Жицький оцінює Олександра Філіппова.

«Просив: “Саня, віддай м’яча!”». Про якості лідера «Десни» — його перший тренер

Фото - upl.ua

Кажуть, важко стати відкриттям у 27 років, але йому це вдалося. Форвард чернігівської «Десни» Олександр Філіппов проводить найкращий сезон у кар’єрі. В активі нападника – 15 голів, він іде другим у списку найвлучніших гравців Favbet Ліги й усе частіше говорять про його перспективи в головній команді країни під керівництвом Андрія Шевченка.

На сьогодні у Філіппова 42 голи за «Десну», він вже на п’ятому місці за всю історію клубу. Тобто якщо заб’є ще п’ять, то буде на четвертому, а ще десять – то буде в трійці за всю історію. Ввійти в історію такого значного клубу, який дав путівку в великий футбол Банникову, Кузнєцову та Ярмоленку, це насправді серйозне досягнення.

Яким був Філіппов і яким він став? Розпитуємо Сергія Жицького. Це зараз він – головний тренер таджицького клубу ЦСКА-Памір, а раніше багато років працював у донецькому Училищі олімпійського резерву, звідки випустив таких відомих гравців, як Сергій Болбат (Шахтар), Євген Банада (Олександрія) та Олександр Філіппов (Десна).

– Як Саша Філіппов потрапив у футбол? Коли вперше потрапив вам у руки?

– Він сам 1992-го року народження, до речі, ми з ним народилися в один місяць – жовтень. Саша з Авдіївки родом. Він починав свій шлях у Віктора Івановича Смолянінова, який цей рік набирав з восьмого класу. В U-13, це десь 2005 рік. А це вже був вік U-14, що грав в Чемпіонаті України в Вищій лізі ДЮФЛ. А я працював тоді вже зі старшими, з віком U-19. Він потрапив до мене після закінчення одинадцятого класу, був у мене два роки в училищі, я його добре знав, тому що дуже багато тренувань, функціональної роботи я проводив зі всіма віковими категоріями. Коли він до мене потрапив, він у всіх цих командах грав в центрі поля… Він любив футбол, і у нього виходило доволі-таки непогано.

– Над чим довелося особливо попрацювати?

– Функціонально він був не дуже готовий, і розлучатись з м’ячем теж не любив… Ну, є такі гравці, особливо в дитячому футболі. І коли він до мене прийшов, я побачив, що для швидкого розвитку атак це стає на заваді. Я подивився, що до чого, а в нього частіше за все виходило те, чого він хотів… Тобто, якщо він хоче влучити з дуги в дев’ятку, хай навіть в пусті ворота, він зможе попасти  разів 6-7 із 10. Технічно так… Хоча працював тільки правою ногою. Він такий трохи неспішний був, міг під себе прибрати, десь потримати м’яч, ноги розставив – між ногами потримати… Часом знущався просто з суперників. Я інколи його просив: «Ну, Саня, віддай м’яча»…

Технічно це був доволі-таки хороший гравець, але функціонально слабенький – лівої ноги «не було», головою практично не грав. Я ото трохи подивився, що до чого, і перевів його в напад. У мене в середній лінії гравці були, м’яко кажучи, хороші. Той же Сергій Болбат у мене був, Женя Банада і Вова Доронін в опорній зоні були…

Так-от, я його перевів, і пішли істерики типу: «Я кину футбол, піду на завод, я нічого не хочу»… Там і відповідальність трошки інакша, і результати, і все інше. Були істерики, я з ним спокійно бесідував, намагався пояснити. Одним словом, я наполіг на тому, щоб Саша перейшов у напад і якось ми пережили цей період, мабуть, з вересня по листопад, поки там чемпіонати йшли… А ми ж U-19, ми грали тільки чемпіонат області, кубок області, більше ми нічого не грали… А тоді в нас трохи більше стало роботи…

Александр Филиппов в нынешнем сезоне провел за Десну 26 матчей во всех турнирах, забив 17 голов и сделав 2 ассиста. Футбол Украины

А база у училищі була така, що… ну, її не було, по суті… І виходить так, що багато роботи було у нас в манежі, в своєму тренажерному залі. І знову ж таки Саша починав: «Для чого нам це? Для чого ці тренажери? Для чого ці штанги? Для чого ті гирі?» і таке інше. Якщо інші цим займалися спокійно, він все бурчав: «Не треба, не треба»… А коли ми вийшли весною, а він уже і корпусом міг поборотися, і не поступався в швидкості, вгорі головою – тоді щось зрозумів. У мене було багато роботи з ним, працювали над лівою ногою. Говорю: «Саша, ти ж розумієш, що якщо захисник розумний, ти його двічі перекинеш, він тебе правою заблокував, а у тебе ліва лише для ходіння» «Розумію», – каже. То поки хлопці слабші попадалися – йому багато що вдавалося. А пізніше переоцінив себе… Почав над собою трудитися. Прийшов результат. Дійшли до того, що він став більш-менш різностороннім.

А я вже, мабуть, розказував, як він забив гол з центру поля?

– Ні.

– Була така ситуація: оце ж U-19 в училище я завжди приводив суддів на зустрічі з футболістами, щоб вони розказали окремо, позаймалися… Для мене це робота, і не бувало такого, що «суддя козел, дурак», бо він там десь свиснув. А якщо бути чесним, то багато гравців дуже погано знають правила. А тоді якраз поміняли правила, що можна з центру поля прямим ударом бити, а ви ж пам’ятаєте, з центру тільки розігрувати можна було… А ми грали з «Макіїввугіллям», якраз, мабуть, десь 2011 рік, на Кубку Старухіна, який ми виграли. Тільки почали грати, а там же ж «Макіїввугілля», команда Другої ліги, а ми – пацани, що говорити… А він так глянув – воротар десь вийшов трошки вперед, може, захиснику щось казав чи ще щось… А він мені так рукою: «Георгійович, можна?» А я йому: «Саня, давай». Він розбігається – і удар! Правою ногою невелика дуга праворуч – і в дев’ятку «плюха» така, що… А макіївські до суддів: «Як?», а вони їм: «Правила треба знати». Ми тоді згадували це дуже довго.

Читайте також: Витривалий і скромний. Про якості новачка Шахтаря — його тренер по Скалі Василь Малик

– Хто на Філіппова звернув увагу і як саме «Арсенал» «підсуєтився»?

– Ніяк. Ніхто не звернув ніякої уваги. Кажу так, як є. Сталося так, що ми поїхали на молодіжні ігри у Львів. Молодіжні ігри – це збірні областей. Той же Львів – збірна формується з «Карпат», весь дубль був… Та ж Луганщина була з Алчевська… І всі команди були так. А в мене команда перед цим виграла зимову першість області, Кубок Старухіна, з цими ж пацанами, у нас же старших не було нікого. Так-от, ми поїхали туди від Донеччини, я взяв цих хлопців. І я вже бачив, що Філіппов на достатньому рівні, а йому було вже 19 років.

Саша перед цим отримав на чемпіонаті області травму, в грі з «Рубіном»… Я максимально, скільки міг, його вилікував, і все одно його взяв з собою. Поїхали ми туди, виграли, першу гру виграли у Львові у господарів, до речі, додали три хвилини, а ми забили на 99-й, але це те суддівство… Але в підсумку саме ми виграли цей турнір.

Влітку 2011 року я поїхав в Нікополь, там проходив фінал ДЮФЛ старших юнаків. Там знайомі дали мені телефон Юрія Бакалова, який якраз шукав гравців у дубль «Арсеналу». І я сам, без вагань, набрав його номер і розказав про Філіппова. Я був впевнений у ньому, тому що він кидався в очі, розумієте? Технічно підготовлений був. Я говорю: «Мінімум два тренування дайте і прийміть рішення». Після першого ж тренування мені подзвонив Бакалов і сказав: «Ми його беремо». Так він опинився в «Арсеналі».

– В «Арсеналі», дійсно, у нього все йшло непогано, викликали у молодіжну збірну… А що ж не вийшло у «Іллічівці»? Справа в травмі чи були ще якісь обставини?

– Знаєте, мені складно судити, я не до кінця знаю, що там сталося, не буду казати… Було таке, що одного разу я трохи побухтів на нього, того що була можливість поїхати не в «Іллічівець», а в «Карпати», а там тоді працював Севидов. Ну, Саша не захотів, десь там вже й агенти крутилися, і плюс дівчина – такий вік був, знаєте… Ну, це зараз я, дорослий дядько, щось можу казати, а тоді пацан 19-20 років, «соплі-слюні»… Ну ось так воно все в купі зіграло.

Далі Сані довелося нелегко – пережив травму, потім був без команди. А я якраз через бойові дії покинув Донецьк і прийняв команду Другої ліги – ФК «Нікополь-НПГУ». Саша подзвонив: «Візьміть, я у вас хоч якось форму підтримаю». Я його наскільки це можливо відновив до початку нового чемпіонату. От я і взяв Філіппова – і щоб команді допомогти, яка була в складній турнірній ситуації, і щоб він сам отримав практику, заново відчув гру. Саша Філіппов забив кілька м’ячів, хоча ще відновлювався після травми, а потім сказав: «У мене є пропозиція з Авангарду». Я знав, що він вище рівнем, тому, звичайно, підтримав його в рішенні перейти в Першу лігу.

Читайте також: Высокая скорость и нехватка агрессии. Супряга – под микроскопом. Оценка Олега Федорчука

Так Саша поїхав в Краматорськ, а я в 2016-му очолив «Зугдіді» (мені щастить на ці команди, які йдуть на останніх місцях – ця була на 17 місці з 18 в Першій лізі Грузії, до речі, ми виграли друге коло і зайняли загальне п’яте місце). А так вийшло, що десь в березні 2016-го на збори ближче до Чорного моря приїхала «Десна» з Рябоконем, і в них був начальник команди – грузин Гулордава. А вони з Сашою грали разом у «Арсеналі». А він уже став у Чернігові спортивним директором. Ну ми ото сиділи, познайомилися, я його до того не знав, а ми в одному комплексі жили. І щось забалакалися, так і так, він розповідає, що в Філіппова і на весіллі був, а кажу: «Леван, ну що ж таке, ви такі друзі, а ти не можеш взяти його в «Десну», це що проблема?». І Рябоконь тут сидить. А я прямо звідти набираю Філіппова: «Саня, так і так, я тут з Гулордавою, пам’ятаєш його?». І Рябоконю розказав все, що є, про Сашу. А він: «Добре, хай Леван скаже, коли Саші приїжджати». Отака історія. І ото я, виходить, засватав його в «Десну».

– Наостанок: багато говорять, що Філіппов уже заслужив на шанс у збірній України, а там, можливо, і перехід або в зарубіжний чемпіонат, або в одну з двох команд, які в Україні вищі за інших… Як ви ставитеся до цих бесід?

– Я думаю, що таке може бути. Він складе дуже серйозну конкуренцію у збірній, тому що тих, хто в формі, тих, хто з відтяжкою зіграє, тих, хто двома ногами зіграє, тих, хто буде включати мізки для того, щоб принести користь і збірній країни, – небагато. І це не тому, що він мій вихованець. Всі бачать, що Саша Філіппов досягнув величезного прогресу й забиває стабільно.

Сергій Жицький виставив оцінки Олександру Філіппову за нашими критеріями:

  • Перспективність – 4/5

Мені приємно те, що він весь час використовує всі ті навички, які ми з ним тренували. Той гол лівою ногою в Олександрії був… ну просто неймовірним! Знаєте, можна що завгодно говорити – випадковість, суперники не спинили своєчасно. Та то все балачки, ви знаєте… Головне, що Саша додав у всіх компонентах і зараз може забити правою, лівою, головою, здалеку, зблизька. Ми всі бачимо у нього цю різноплановість, тому, вважаю, він зараз стає ще ліпшим і перебуває в розквіті сил. Все найкраще – попереду.

  • Швидкість — 4/5

Вона більш-менш пристойна, якщо він володіє м’ячем. Стартової ніколи не було, дистанційна більш-менш така, і витривалість більш-менш така, він працює, себе не жаліє. Він буде бігти, поки, вибачаюся, не «ригне». І працюватиме на команду з потрібним прискоренням.

  • Права нога — 5/5

У нього дуже потужний удар передньою частиною стопи, але він більше такий технічний, він володіє дугою і зовнішньою, і внутрішньою. Він цим володіє дуже добре.

  • Ліва нога — 4/5

Звісно, відчувається, що у нього є «робоча» нога – і це права. Але Саша багато працював над ударом з лівої, і ось він, результат – у цьому сезоні відразу кілька майстерних голів «неробочою» ногою. Мені приємно відзначити, що він підтягнув цей компонент і може ще краще.

  • Гра головою — 3/5

Ще треба працювати. Філіппов гарно грає на випередження, тому може більше забивати головою, якщо підтягне стрибок і вміння відтіснити суперника корпусом при подачах. У нього є таке чуття. У мене таких хлопців, як він, було небагато. Він забивав і головою. Але щоб з високого стрибку – я практично не пам’ятаю. Він більше або з землі, або так трошки на випередження, з одної ноги, знаєте, головою черкнув… Це Банада більше був такий – різко зіграти при кутовому, протиснутися, розстріляти ворота. – Так. При умові, що він ще ж не гігант… десь 1,84 м, може 1,85 м зараз є… Не думаю, що у нього зараз більше зросту. Але він шукав вищу точку, де може з м’ячем зустрітися і активно ним користуватися. У Саші цього немає. Він не те що боїться цього, оце-от буває у творчих людей, що «я в цьому не сильний, хай це робить інший». Мені здається, що отакі думки в нього є.

  • Техніка — 5/5

По-перше, дві ноги працюють. Гарно поставлений удар. По-друге, він дуже мало дивиться на м’яч, а якщо дивиться на м’яч, то бічним зором бачить гравців, де ноги, куди йти. У нього є таке чуття. Воно природне. Воно або є, або його немає.

  • Дриблінг — 4/5

Ще з дитинства Саша любив обігрувати, пообводити… Це, мабуть, найбільше, що він любив. Ясна річ, Саша не стане фінтити заради фінта, та й арсенал трюків у нього менший, ніж у бразильців, але обіграти може – і це найголовніше.

  • Гра на просторі — 5/5

Він це вміє. З «Зорею» вони грали, він там зробив дуже класну довгу передачу. І сам може втекти від суперників, бо відчуває, коли стартувати, і партнерів «відчуває» – може своєчасно віддати пас на різну дистанцію.

  • Гра на контратаках — 5/5
  • Гра при позиційних атаках — 5/5

Він і там, і там доволі-таки впевнено себе почуває, тому що в контратаці він бачить вільну зону. Він може зробити крок і лівою обіграти вліво… В цьому плані все в порядку у Саші.

  • Витривалість — 5/5
  • Фізична сила — 5/5

Тоді, як він був у мене, якісь такі проблеми були. Але це тому, що він любив вовтузитися з м’ячем. Ми минулого року спілкувалися, і він мені каже: «Георгійович, згадую вас, і, якщо чесно, мені соромно перед вами». Я кажу: «Саша, ти чого? Ми з тобою в нормальних стосунках». А він: «Ні-ні. Скільки я з вас воду виварював, коли ви заставляли мене працювати в тренажерці, коли ви заставляли мене грати лівою, головою…» «Зараз би, – каже, – я би й ночував в тренажерці. Відчуваю, що цього бракує». Каже, що хлопці поряд сильніші, хтось більше працював, а йому це все треба надолужувати, навіть зараз. А я кажу – краще пізно, ніж ніколи. Головне, що він це зрозумів. Тепер самі бачите: Філіппов спокійно витримує інтенсивну гру.

  • Агресія — 4/5

Жорстко може зіграти, але не жорстоко. Але я такого не пам’ятаю. Навмисно підло, щоб нанести якусь травму, – ні. Сам ніг не прибирає, біля чужих воріт може відібрати м’яча, атакувати суперника. Все в порядку.

  • Універсалізм — 4/5

Я думаю, що в захисті він не зіграє. А от на будь-якій позиції в атаці – будь ласка. Хоч на вістрі, хоч у відтяжці, хоч навіть з краю. Оця творчість в нього є. І з головою у нього все в порядку, він інтелектуальний хлопець. У мене було багато різних, от Сергій Болбат, Саша Філліппов, Женя Банада – приємно. З простої родини, з простої школи – а хлопці тямовиті. Звідси, вважаю, й відчуття гри та вміння зіграти на різних позиціях чи навіть амплуа.

  • Загальне ігрове мислення — 4/5

Я думаю, що він став більш таким колективним гравцем, оце мене дуже радує. Він був дуже егоїстичним. Зараз Філіппов – це ігровик. Він уміє правильно розпорядитися м’ячем, прийняти нестандартне рішення.

Підсумки

  • Середня оцінка – 4,4.
  • Загальна характеристика: «Один з найкращих форвардів сучасного чемпіонату України з футболу».
варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Додати коментар
Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?