Від Рудакова до Шевченка: символічна збірна за всю історію Динамо

...

В день народження київського клубу згадуємо його найкращих гравців.

Від Рудакова до Шевченка: символічна збірна за всю історію Динамо

Фото - zbirna.com

За 93-річну історію київського Динамо в його складі пограли три володарі “Золотого м’яча”, сім найкращих футболістів СРСР (якщо враховувати Протасова і Литовченко – то дев’ять) і сім – України. Причому, деякі з гравців таких почесних звань удостоювалися неодноразово.

Sport Arena склала символічну збірну Динамо, враховуючи як командні досягнення київського клубу, так і індивідуальні показники видатних футболістів, які в різні роки виступали під біло-синіми прапорами.

ВОРОТАР

Євген Рудаков (роки у Динамо: 1963 – 1977)

За іронію долі, корінний москвич, вихованець Торпедо футбольну славу і статус одного з найкращих голкіперів світу 1970-х заробив у Києві. Семиразовий чемпіон СРСР, володар Кубка Кубків і Суперкубка УЄФА, срібний призер чемпіонату Європи та бронзовий – Олімпійських ігор, кращий футболіст Радянського Союзу в 1971-му році і тричі – найкращий воротар країни. Можливо, навіть найкращий голкіпер в історії радянського футболу.

Фото – footboom.net

Його заслугу у злеті київського клубу, який стрімко увірвався до числа кращих команд континенту, переоцінити складно.

ЗАХИСНИКИ

Анатолій Дем’яненко (1979-1990, 1992)

Капітан другої дрімтім київського клубу, що наводила галас на футбольних полях Європи в середині 1980-х. Футболіст, який зробив себе сам і подолав масу перешкод. Двожильний гравець, здатний невтомно шматувати лівий фланг, і вміє не тільки захищатися, а й атакувати, свідченням чого 11 забитих голів у всіх турнірах в 1985-му році.

Той рік, як і наступний – пік кар’єри Дем’яненка, який в силу віку пограв в Європі в заштатних Магдебурзі і Відзеві, але ще знайшов в собі сили, повернувшись до Києва, допомогти вже значно оновленому Динамо почати новий шлях до футбольних вершин.

Стефан Решко (1971 – 1978)

Один із найкращих захисників в СРСР. У складі Динамо завоював чотири чемпіонські титули, провівши близько 200 матчів. Найкращий з яких: один з поєдинків за Суперкубок УЄФА проти Баварії, коли Решко закрив грізного Герда Мюллера – найкращого снайпера чемпіонату світу (1970) і Європи (1972), сім разів здобувавшого титул найвлучнішого гравця чемпіонату Німеччини.

Фото – footclub.com.ua

Добросовісний, виконавчий, але при цьому максимально надійний Решко практично не підводив.

Олег Кузнецов (1983 – 1990)

Жорсткість у боротьбі, вміння виключити з гри будь-якого опонента, міць, швидкість і натиск – саме ці якості цінував у футболістах Валерій Лобановський. Завдяки їм Олег Кузнецов опинився в Динамо. Завдяки своєму професіоналізму в Києві Кузнецов відіграв сім років, вигравши по три чемпіонські титули і Кубка СРСР, Кубок володарів кубків і «срібло» чемпіонату Європи.

Пограв і в шотландському Глазго Рейнджерс, який на початку 1990-х ще високо котирувався в Європі.

Володимир Безсонов (1976-1990)

Універсальний солдат Валерія Лобановського, який пограв на найвищому рівні, напевно, на всіх позиціях на футбольному полі. У 1977-му став найкращим гравцем чемпіонату світу серед юніорів, затьмаривши самого Марадону і отримавши компліменти від короля футболу – Пеле. У складі Динамо шість разів ставав чемпіоном Радянського Союзу, провів більше трьохсот матчів, побував на трьох чемпіонатах світу, виграв «срібло» чемпіонату Європи 1988-го року і «бронзу» Олімпіади-80.

Фото – fakty.ua

За всі ці досягнення безстрашний футболіст платив здоров’ям: травм у нього було напрочуд багато.

ПІВЗАХИСНИКИ

Леонід Буряк (1973 – 1984)

Один з найбільш інтелігентних та інтелектуальніших футболістів СРСР. Зв’язка Буряк – Блохін довгі роки залишалася, можливо, найбільш грізною в радянському футболі. Але при цьому Буряк чимало забивав і сам – більше 100 голів за кар’єру на вищому рівні. Майстер штрафних ударів, видатний диспетчер, якого завжди можна було дізнатися на полі і за високо піднятою головою і за неповторній манері роботи з м’ячем, він довгі роки вірою і правдою служив Динамо, вигравши п’ять чемпіонатів країни, Кубок володарів кубків і Суперкубок УЄФА.

Фото – footclub.com.ua

Виграв би і другий, якби не пішов з команди. Зате довів свій клас у Металісті, привівши харків’ян до першої і останньої перемоги в Кубку країни.

Віктор Колотов (1971-1981)

Лицар без страху і докору, здатний зіграти не просто «через не можу», а й із незалікованою травмою, з незнятими швами. Футболіст, за необхідності здатний «закрити» будь-яку позицію на полі, в збірній СРСР виявився ще виступаючи ща клуб першої ліши – казанський Рубіна. А в Динамо – після дискваліфікації через перехід.

Фото – fcdynamo.kiev.ua

За 10 років у складі біло-синіх Колотов став 6-разовим чемпіоном країни, володарем Кубка кубків і Суперкубка УЄФА, забив більше ста голів і на довгі роки був уособленням справжнього «динамівця» – безстрашного, надійного і дуже скромного.

Олександр Заваров (1983-1988)

Один із найрозумніших і найтехнічніших футболістів в історії радянського та українського футболу, про чиї «пригоди» поза футбольним полем ходили легенди, ледь не залишив Динамо, вирішивши спробувати долю в Спартаку. На щастя, до переходу не дійшло. Відрадив Лобановський, який змусив гравця переглянути свої погляди на футбол і навчив розуміти його по-новому.

Як підсумок, титул найкращого футболіста СРСР 1986 року, два «золота» чемпіонату Союзу, «срібло» чемпіонату Європи, безмежна любов київських уболівальників, які отримували натомість маленькі футбольні шедеври, і перехід за п’ять мільйонів доларів у Ювентус.

Володимир Мунтян (1965-1977)

Ще один довгожитель Динамо, який стрімко увірвався у великий футбол та історію київського клубу. Неймовірно технічний футболіст, який володів відмінним баченням поля і сильним ударом. На думку фахівців, в кінці 1960-х – початку 1970-х був одним з найсильніших півзахисників світу. Але лише раз отримав нагороду найкращому футболістові СРСР – в 1969-му році.

Фото – fakty.ua

Натомість із Динамо сім разів перемагав в чемпіонаті країни, погравши в двох з трьох найкращих команд в історії клубу (середини 1960-х, коли Динамо тричі поспіль виграло «золото» союзної проби, і середини 1970-х, що вмістили в себе перемоги в Кубку кубків і Суперкубку УЄФА).

НАПАДАЮЧІ

Олег Блохін (1969-1988)

Легенда радянського і українського футболу. Гравець, який встановив низку неймовірних досягнень: від зіграних матчів і забитих голів, до кількості завойованих командних та індивідуальних трофеїв. Футболіст, в 23 роки став найкращим гравцем Європи. Нападаючий тричі отримував звання «Гравець року в СРСР», п’ять разів ставав найкращим снайпером чемпіонату Радянського Союзу.

Зрештою, Олег Блохін – єдиний в історії українського і радянського футболу дворазовий володар Кубка кубків. Між цими перемогами пройшло 11 років, а місце Блохіна в складі біло-синіх, як і його рівень питань не викликали.

Андрій Шевченко (1993-1999, 2009-2012)

Найкращий футболіст в історії незалежної України. Гравець, який став прикладом для наслідування для мільйонів хлопчаків по всьому світу. Футболіст, дарував неймовірну радість всій країні.

Так, свої найкращі в футбольному та трофейному плані роки, разом і «Золотим м’ячем» найкращому футболістові Європи і перемогою в Лізі чемпіонів, він провів в Мілані, але починав і закінчував кар’єру він саме в Динамо, ставши ще одним символом клубу.

варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Додати коментар
Читайте також
Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?