Врятувати українську хокейну мрію. Як функціонує благодійний фонд Ukrainian Hockey Dream

Фонд очолює президент ФХУ Георгій Зубко, а також діє почесна рада, що складається зі світових лідерів хокейної спільноти та суміжних галузей. Цих фахівців можна назвати амбасадорами фонду. «Нам дуже важливо щоб ці люди допомагали в реалізації наших задач, – розпочинає розповідь про почесну раду Георгій Зубко. – На сьогодні головним членом ради у Північній Америці є Ґорд Міллер. Також ми розглядаємо варіанти включення до ради відомих хокеїстів НХЛ, вже ведуться певні розмови, та важливо, щоб ця людина була готовою допомагати реалізовувати наші цілі».

Читайте також: Сергій Варламов: Ми нічого спільного з росіянами не маємо, ми українці

Від моменту створення команді фонду вдалось донести багато історій дітей, домівки яких було втрачено двічі: спочатку рідні стіни помешкання, а потім й місця, де хлопці та дівчата проводили більшість свого часу – льодові арени. Ці історії були почуті: у своїх соціальних мережах НХЛ закликала жертвувати гроші на рахунок фонду, Федерація хокею Фінляндії передала 142 815 євро, відомі спортсмени, клуби, ліги, спортивні журналісти підтримують і агітують підтримувати фонд інших, адже потрібно врятувати українську хокейну мрію, аби у дітей було майбутнє.

«Ми комунікуємо з усіма представниками хокейного світу, з усіма федераціями, лігами та комерційними партнерами хокею у світі. НХЛ – один із центрів світового хокею, найпрестижніша ліга, то ж звісно ми з ними підтримуємо зв’язок й вже проводили спільні заходи такі як у Чехії, наприклад. Ми маємо спільний план дій, публікуємо свої матеріали, вони для нас проводять різні заходи такі як були у турі Канадою», – говорить Зубко.

Фонд вибудуваний таким чином, що може співпрацювати як і з великими донорами, так і з фізичними особами. «Можу сказати, що дійсно дає свій фідбек робота з великими компаніями. Ми досліджуємо, аби наша робота ставала лише ефективнішою». Було дуже багато спроб Фонду знайти свого донора через прямий контакт: реклама на аренах топових матчів, QR-коди на трансляціях, та, зі слів пана Зубка, це не ті суми, які потрібні для розвитку.

Загалом ідея створення Фонду полягала у порятунку дитячо-юнацького хокею, та з часом обсяг роботи збільшився. Зараз функціонує шість проєктів: програма з безпеки, підтримка дитячо-юнацького хокею, чемпіонату України, національних команд, релокація тренувальних арен та реставрація й будівництво льодових арен.

Створення ДЮСШ, патронаж та опіка маленькими хокеїстами, словом, весь дитячо-юнацький розвиток – це найбільша складова в будь-якому виді спорту. «Це багато вікових категорій, – говорить президент ФХУ, – велика кількість людей залучена, які несуть велику відповідальність. Першим нашим кроком була евакуація дітей з сім’ями за кордон з можливістю продовжувати грати. Але не менш важливо, щоб вони повертались, тобто потрібно створювати усі умови для цього».

Однією із найважливіших складових допомоги була підтримка льодових майданчиків як і приватних, так і державних в різних формах: «Комусь ми давали кошти на запуск арени, комусь ми допомагали з обладнанням. На сьогодні можемо констатувати, що більшість арен, що зупинились після початку повномасштабного вторгнення поновили свою роботу». Щодо самих ДЮСШ, як розповідає Зубко, то у федерації зібрані усі дані: у більшості регіонів школи функціонують, діти займаються, а місцева влада на певному можливому рівні допомагає з фінансуванням.

Та крім відновлення федерація разом із Фондом шукає нові центри розвитку української хокейної спільноти. Першим на час війни стало Закарпаття. «Ми давно дивимось на цей регіон, – пояснює вибір Георгій Зубко, – Бачу у ньому багато перспектив й дивуюсь чому цього не зробили раніше. Якщо у східній частині України ми маємо по 3-4 арени на область, то в області, що межує з хокейними Словаччиною, Угорщиною й трохи далі з Чехією – немає жодної». Федерації вже вдалось побудувати тісну співпрацю зі всіма гілками влади, то ж завдання на найближче майбутнє – перетворити три відкриті майданчики у трьох містах Закарпаття на повноцінні криті арени.

Однією з програм Фонду є підтримка чемпіонату України. Багато спортсменів виїхало за кордон і показують хороші результати в іноземних лігах, та є й ті, хто повертається, аби займатись улюбленою справою вдома. «Якщо наші гравці відчувають в собі сили та бажання грати в європейських чемпіонатах, ми створили всі умови, щоб так сталось. Та якщо ти хочеш повернутись додому, твоє серце тут й ти хочеш грати тут – у тебе є така можливість. Це була одна із наших важливих задач, щоб у спортсмена був вибір і можливість повернутись додому». Й справді, це не поодинока історія, коли гравці, які могли нав’язати боротьбу у чемпіонатах Угорщини, Чехії чи Польщі повертаються додому.

Читайте також: Третя позиція для лідера, менеджер-рекордсмен та екс-керманич збірної у штабі дебютанта. Як пройшла перша частина чемпіонату України з хокею-2022/23

Проте аби український спорт, у тому числі й хокей, були на слуху потрібно про це нагадувати. Про те, що ми продовжуємо розвиватись у цей важкий час, і всупереч війні, проводимо чемпіонати в Україні, виступаємо і беремо медалі за кордоном. То ж і перед Універсіадою студентська збірна з хокею вирушила в турне Канадою «Hockey Can’t Stop Tour» з подвійною метою: фінальний етап підготовки до змагань та збір коштів для біженців та відбудову знищених українських арен.

Загалом збірна провела чотири матчі проти команд університетів західної Канади, де хоч й здобула лише одну перемогу, та досягла іншої важливої мети – зібрала велику суму коштів (за прогнозами, вона може досягти 500 тисяч доларів). Проводились зустрічі, аукціони, благодійні заходи, продавався лімітований мерч, були заповнені глядачами арени й відчувалась допомога партнерів – все для підтримки українського хокею.

«Згаданий вже Ґорд Міллер є одним з авторів ідеї з туром Канадою. Це наша справжня історія, ми відчуваємо його допомогу та внесок у наш фонд та у розвиток українського хокею. Було пророблено багато технічної роботи, проведено безліч дзвінків та зустрічей. Більшість саме завдяки Міллеру».

Однією із важливих перемог туру була серйозна увага до збірної з боку вболівальників хокею в цілому. Українців, що жили в Канаді роками. Тих, хто вимушено виїхав нещодавно. Та, що найважливіше – канадських ЗМІ, завдяки яким гравці та функціонери намагались привернути увагу й нагадати світові, що війна триває, вона реальна і до неї не можна звикати.

Читайте також: «Не вистачає творчого підходу та майстерності». Чим запам’яталась хокейна збірна України на Універсіаді-2023

Крім університетів, свою підтримку виказали й клуби Національної хокейної ліги. Збірні відвідали матчі Калгарі Флеймс – Ванкувер Кенакс (3:2) та Вінніпег Джетс – Ванкувер Кенакс (7:4), а також тренування Едмонтон Ойлерз на їхній домашній арені. Останні також об’єднались з Фондом, щоб підтримати українців, що постраждали внаслідок бойових дій. 5 січня Ойлерс проводив поєдинок проти Нью-Йорк Айлендерс під гаслом Стоїмо разом з Україною, де вкидання виконували українські сім’ї, співали наш гімн двома мовами, а також продавалось обмежене видання товарів «Stand with Ukraine» від Ойлерз. Вінцем туру став матч студентської збірної на арені Вінніпег Джетс, де українці обіграли Манітоба Бізонс з рахунком 5:1.

«Ми дуже хочемо аби співчуття світу змінювалось на повагу. Важливо це зробити саме завдяки якісній грі. Наш наступний крок – показати, що ми не лише у війні, але всупереч їй розвиваємось, аби перемагати. Це наша історія, історія українців», – підсумовує розповідь Георгій Зубко.

Хокей не повинен зупинитись, тисячі дітей щодня ходять на тренування, аби за декілька років на світових льодових аренах лунав український гімн. Працюємо на українську хокейну мрію зараз, аби вболівати у фіналах за українців завтра.

Лілія Брезгунова