Характеру України замало для виходу на чемпіонат світу

Після першого тайму обидвох матчів плей-офф проти Іспанії хотілося вимкнути трансляцію і забути про усе те, що щойно довелося переглянути. Україна виглядала невпевнено, слабко, можна навіть сказати, жалюгідно. Всього 15 голів за два перші тайми (година ігрового часу!) – неймовірно жахливий показник. За таку ж кількість часу іспанські гандболістки виконали 30 точних кидків, сумарно володіючи перевагою в 15 м’ячів.

Подумати тільки, підсумкова перевага Іспанії склала всього два кидки. Тобто за два матчі плей-офф Воїни (прізвисько іспанок) закинули на 13 голів менше після перерви (16 проти 29). Та сама Україна, що виглядала «жалюгідно» у перших таймах, була близька до написання однієї з найбільш неймовірних історій в жіночому гандболі.

Але не склалося: на чемпіонат світу їде Іспанія. І це правильно.

Парадокс ситуації полягає в тому, що Україна не починала грати краще у других таймах. Незважаючи на полярність результатів («-15» і «+13»), синьо-жовті гандболістки ні в Сумах, ні в Малазі не видозмінювали свою гру. Просто Іспанія двічі занадто рано розслаблялася, а Україна всього лише використовувала свої моменти і створювала інтригу.

Як команди зіграли до та після перерви в обох матчах

	1 тайм	2 тайм
Перший матч	10:16	14:8
Другий матч	5:14	15:8
Загальний рахунок	15:30	29:16

У другому таймі кожного з матчів плей-офф глядачі мали змогу переглянути справжній жіночий гандбол – абсолютно емоційний і позбавлений логіки. У такій грі двічі виграла Україна з однієї простої причини: їм не було куди відступати, а уже потім з’являвся кураж. Та куди показовішим були стартові півгодини: тоді ще команди намагалися максимально грати в гандбол, дотримуватися певної тактики та установок тренера, а емоції відходили на другий план. І в такій боротьбі в України не було шансів – Іспанія знищила суперника саме у грі в гандбол.

Хронологія: як Україна хапалася за путівку на чемпіонат світу

Справді, українкам потрібно віддати належне: не кожен зможе двічі видати такий камбек в матчах, коли опонент не дає практично нічого зробити. Окремо варто виділити гру 21-річної воротарка Юдіт Балог, яка стала справжнім героєм збірної в обох матчах, відбивши неймовірну кількість кидів. На цьому, втім, увесь позитив закінчується.

У другому таймі кожного з матчів плей-офф глядачі мали змогу переглянути справжній жіночий гандбол – абсолютно емоційний і позбавлений логіки. Та куди показовішим були стартові півгодини: тоді ще команди намагалися максимально грати в гандбол, дотримуватися певної тактики та установок тренера, а емоції відходили на другий план.

Для гри на чемпіонаті світу замало одного лише характеру. Вірніше, його достатньо, якщо збірна планує бути просто пасажиром і програти усі матчі. Якщо ж команда ставить перед собою якісь інші завдання – то потрібно думати не лише над характером та вольовими якостями, але й над грою.

В України з цим поки проблеми. Брак напрацьованих схем в атаці (або ж їх недієздатність), слабка гра плеймейкера, через що випливає повільність у позиційних атаках, недостатня зіграність в обороні, зацикленість на лінійному гравцеві, а також відсутність потужної гри з задньої лінії. Як бачимо, проблем (особливо в атаці) у синьо-жовтої збірної вдосталь. Навіть більше, ніж хотілося б.

Власне, Іспанії вдалося викрити усі слабкі місця суперника, через що Воїни й володіли такої перевагою. Вони – особливо на старті матчу-відповіді – вдало закривали лінійного гравця, перетворюючи кожну атаку українок в справжні муки. Натомість в своїх атаках іспанки діяли холоднокровно та злагоджено: поступово розгойдували захист, знаходили вільне місце та вбігали туди, безперешкодно здійснюючи кидок.

Таймаути, які використовував тренерський штаб збірної, ніяк не могли змінити ситуацію. Бо це – жіночий гандбол, і спортсменкам не вистачає однієї хвилини, аби перевести подих та скинути увесь емоційний тягар. Саме тому Україна видозмінювалася лише після перерви: у гандболісток було банально більше часу, аби прийти до тями.

Україна на куражі бігла вперед лише доти, доки гандболістки не починали вірити у ймовірність свого успіху. Як тільки приходило це усвідомлення – вони знову зупинялися.

Окремо хочеться зрозуміти, яку роль в збірній виконує президент федерації гандболу Андрій Мельник? Під час кожного таймауту Мельник на рівних правах з головним тренером Борисом Чижовим щось пояснював дівчатам, говорив з ними. Складалося враження, що очолює Україну не Борис Чижов, а тренерський дует Чижова та Мельника. Невже президент федерації вважає, що спостереження за процесом передбачає повний контроль та занурення в нього?

У вирішальні моменти поєдинків, втім, не допоміг ніхто – ні Чижов, ні Чижов-Мельник, ні Мельник. Україна на куражі бігла вперед лише доти, доки гандболістки не починали вірити у ймовірність свого успіху. Як тільки приходило це усвідомлення – вони знову зупинялися.

Саме таким чином синьо-жовті впустили перевагу 24:22 в першій грі (підсумковий рахунок – 24:24), а також з цієї причини Україна не змогла зрівняти рахунок в матчі-відповіді. Дівчата знову починали хвилюватися, вони втрачали легкість, а разом з нею і перевагу на паркеті. У ці миттєвості тренерський штаб (разом з президентом) повинен був заспокоїти гравців та допомогти їм у тактичному плані. Але план був один – відсутність плану.

***

Хтось скаже, що Україні для виходу на чемпіонат світу не вистачило лише трьох точних кидків Вікторії Борщенко наприкінці матчу-відповіді (кидок по центру з позиції лінійного, вбивчий постріл з кута та нереалізований 7-метровий пенальті, усе при рахунку 19:22). Якщо дивитися на сухі цифри, то це й справді так – закинь Вікторія ці три кидки, і святкувала б Україна.

View this post on Instagram

? #Guerreras?? | Espectacular la grada, como ha apretado y apoyado a nuestras chicas durante los 60 minutos. ¡Grandes! ¡Gracias Antequera! ❤️❤️??

A post shared by RFEBM (@rfebalonmano) on Jun 14, 2017 at 3:18pm PDT

Але так само можна згадати про промах на початку другого тайму, коли українська гандболістка в контратаці з восьми метрів не попала в порожні ворота. Такі деталі, звісно, зіграли свою роль, та насправді українську збірну від виходу на чемпіонат світу відділяло набагато більше, ніж два чи три кидки.

Для гри на чемпіонаті світу замало одного лише характеру. Вірніше, його достатньо, якщо збірна планує бути просто пасажиром і програти усі матчі.

Саме зараз дуже важливо не зациклюватися на двох-трьох кидках, а намагатися ліквідувати ось те «набагато більше». А це означає, покращити рівень гри, підтягнути тактичну готовність команди, урізноманітнити дії в атаці та багато іншого. І лише коли збірна України буде робити ставку на свою гру, а не на свій характер, вихід на чемпіонат світу стане реальністю.