Sportarena

СПОРТ vs СМЕРТЬ: на ристалищі й поза ним

Антологія трагічного в історії спорту – це новий текст-серіал на Sport Arena. В другій частині – про всю ширину спорту.

СПОРТ vs СМЕРТЬ: на ристалищі й поза ним

Фото - championat.com

Ігор Дашков, Sport Arena

Здається, нема гри, яка б не забирала людські життя. Що вже шахи – та й то великий (і діючий!) чемпіон Александр Алехін помер прямо за шаховим столиком, щойно розклавши фігури на початкові позиції. Загадкова смерть білоемігранта у віці 53 років сталася в португальському Ешторилі. Він якраз готувався до чемпіонського матчу з радянським шахістом Ботвинником. Офіційно визнано, що Александр помер від удушення, спричиненого шматком м’яса. Неофіційно… Втім, скільки ще таємниць залишається нерозкритими й залишиться навічно, подібно до «залізної маски»?

Читайте також: СПОРТ vs СМЕРТЬ: вони вмирали за медалі під п’ятьма кільцями

* * *

4 червня 1923 року у «Бельмонт-Парку» у штаті Нью-Йорк відбувалися кінні перегони в  стилі «стіплчейз» – жорсткі, непередбачувані, з низкою перешкод. На старт вийшов і кінь Солодкий Поцілунок, жокеєм якого був 22-річний Френк Хейс. У той день ті, хто поставив на цих двох, ощасливилися величезним виграшем. Річ у тім, що Хейс ніколи раніше не вигравав забігів – він взагалі був тренером коней і конюхом, а не гонщиком-вершником. Ставки на Поцілуночка складали аж 20 до 1-го. Із малодосвідченим жокеєм він вважався очевидним аутсайдером, у якого вірила хіба що його власниця – місс Фрейлінґ.

У ході перегонів коні йшли голова до голови. Але раптом публіка почала переглядатися – дещо неприродно виглядав жокей Солодкого Поцілунка. Його тіло то хиталося, то притискалося до коня. Десь під кінець перегонів Френк пережив серцевий напад і помер. Кінь, неабияк сполошений таким поворотом, прискорився й виграв перегони. З загиблим Хейсом, який під кінець свого недовгого життя все ж завоював перемогу. Лише після закінчення гонки місс Фрейлінґ і судді виявили, що Френк помер – а вони підходили його привітати… Імовірно, що бідний жокей помер, виснаживши свій організм спробами схуднути за короткий період, щоб вписатися в вимоги по вазі. Хейса похоронили в його кольоровій жокейській амуніції, а Поцілуночок більше ніколи не виходив на перегони. Відтоді його називали «Солодкий Поцілунок Смерті».

Нік Піантаніда був ентузіастом екстремального спорту. З юності його тягнуло до пригод – до вправ із парашутом залучав сусідських котів, а свій перший стрибок завершив переломом руки. Пройшов службу в армії, працював монтажником-висотником, водієм, інструктором парашутистів, займався скелелазінням – навіть підкорив якусь вершину в Венесуелі. Коли почався набір ентузіастів у проект Strato Jump, Нік одним із перших відгукнувся на оголошення й став стратонавтом.

Після тривалих тренувань у 1965 році він увійшов у команду з підкорення світового рекорду по висоті затяжного стрибка зі стратосфери – так званого вільного падіння. Першу спробу зірвав сильний вітер – пошкоджений стратостат змусив Піантаніду стрибати з «дитячої» висоти 7 км. Друга спроба зірвалася тому, що Нік не зумів відключити свій кисневий шланг від гондоли, тож із висоти 37,6 км він приземлився разом із стратостатом. 1 травня 1966 року 34-річний екстремал пішов на третю спробу. На висоті 17,5 км гондола пошкодилася через вибухову декомпресію. Ніка намагалися виручити – повертали стратостат на землю через автоматичний захист, але за ті 25 хвилин, які знадобилися, щоб доставити апарат із людиною на борту на твердь земну, Піантаніда вже був у комі з незворотними змінами в організмі. Він пролежав у комі аж до 29 серпня, аж поки все не закінчилося.

* * *

27-річний Том Прайс був гордістю Уельсу – перший валлієць, який вигравав перегони Формули 1, лідер команди Шедоу. Новий сезон 1977 року йому не вдавався – він ніяк не міг потрапити в лідери, тож на третій старт він покладав великі надії. От тільки перегони в Південній Африці виявилися невдалими – вісім сходів з траси, зіткнення, вильоти з поворотів.

На 21-му колі загорівся автомобіль Ренцо Дзордзі. До нього направилися двоє маршалів із вогнегасниками. Один добіг, а от 19-річний Фредрік ван Вюрен потрапив прямо під машини. Хансі Штук встиг взяти вбік, а от Прайс, який слідував за ним, просто не мав часу на реакцію. Він врізався прямо в ван Вюрена, але збитий насмерть стюард впустив вогнегасника прямо на голову Прайса. Це був нокаутуючий удар – з голови водія навіть злетів пошкоджений шлем. Некерована машина врізалася в машину Жака Лаффіта, а осколки від зіткнення розлетілися навколо. Одним із них був пошкоджений «Феррарі» Лауди, але Ніккі зумів довести машину до фінішу й перемогти в цій гонці попри пошкодження радіатора.

Прайс став не першою і не останньою жертвою елітної серії автогонок. Від 42-річного француза Раймона Соммера в дебютній гонці 1950 року до його 25-річного земляка Жюля Б’янкі в 2015 році загинуло 47 пілотів – і хоча в останні роки стрімко зменшилася кількість смертей, а автомобілі та траси стали значно безпечнішими, Формула 1 лишається загрозливою та страхітливою.

Але в автоспорті є навіть більш екстремальні дисципліни. Наприклад, надшвидкісні механізми. 4 січня 1967 року 45-річний британець Дональд Кемпбелл готувався до чергового рекорду. Від 1949 року їх він встановив найбільше – причому, лишався єдиною людиною, якій вдавалися світові рекорди швидкості як на суші, так і на воді за один рік. Що цікаво, деякі рекорди він побив у свого батька Малкольма – також дуже відомого гонщика свого часу.

На воді Дональд встановив і кілька разів покращував свій рекорд на гідроплані аж до 444,71 км/год у 1964 році. Кемпбелл-молодший сам працював над створенням своїх механізмів-рекордсменів. Кілька років він працював над автомобілем для надшвидкостей. Кілька разів він потрапляв у аварії, пошкоджував голову, навіть з розривом барабанної перетинки. І от, після десятків модифікацій, Дональд і його автомобіль досягнули 648,73 км/год. Натхненний спортсмен вирішив тут же покращити досягнення й на воді.

На катері він почав підкорення рекорду. Перший заїзд – 459 км/год. На другому він досягнув позначки в 480, але сильний вітер і хвиля призвели до втрати кермування, підкидання катера та вибуху боліда. Удар і загоряння були настільки сильними, що рятівникам не вдалося знайти ні уламків, ні тіла. Лише через 34 роки драйвер Сміт знайшов гідроплан, який затонув із Кемпбеллом, і в результаті кількамісячної операції з дна озера неподалік селища Коністон-Уотер вдалося дістати останки мужнього спортсмена.

Влітку 1987 року ветеран Формули 1 Дідьє Пероні освоювався в новому виді спорту – після тяжких травм ніг він не міг вже змагатися в авто-гонках, тож освоїв перегони на моторних високошвидкісних човнах. 35-річний француз брав участь у перегонах на Ла-Манші, поблизу острова Уайт. В якийсь момент гоночний катер Пероні натрапив на хвилю, підняту біля сусіднього танкера, й втратив керованість. Підліт, переворот, вибух – Дідьє врятувати вже не вдалося.

* * *

Таять небезпеку й водні види спорту.

У свої 25 років уродженця села Піщанки Вінницької області Юлія Бабак-Рябчинська була на піку кар’єри. В одноосібній греблі на байдарках вона стала чемпіонкою світу та Олімпійських ігор і на початку 1973 року проходила навчально-тренувальні збори в Грузії. Маленька, але бурхлива річка Капарча під Сочі була хорошим місцем, щоб відточувати майстерність гребців. Юлія пройшла більшість дистанції, коли її човник перевернувся. Можливо, за інших обставин це було б не більше, ніж неприємний інцидент, але в холодній воді Рябчинська не зуміла виборсатися й загинула через різке охолодження тіла.

Сили просто залишили спортсменку, вона не встигла згрупуватися й вибратися з крижаної води. Загинувши за два тижні до дня народження, Рябчинська залишила вдівцем чоловіка й сиротою сина. В пам’ять про видатну спортсменку проводяться турніри з водної греблі, а в Одесі, де вона жила, тренувалася й працювала медсестрою місцевої водної станції, було відкрито навіть музей, присвяченій її пам’яті. Хоча похоронити Рябчинську керівництво компартії пропонувало на Алеї слави, її родина захотіла, щоб вона упокоїлася в рідному селищі.

10 липня 1983 року радянський стрибун в воду 21-річний Серґо Шалібашвілі готувався виконати на ХІІ всесвітній Універсіаді особливо складний з технічної точки зору елемент – стрибок у три з половиною оберти назад з передньої стійки в згрупуванні. Він уже мав непоганий стаж, вважався досить сильним у стрибках із 3-метрового трампліну та більшої висоти. От тільки в той момент нога зіспирснула з опори, і Серґо вдарився головою об помост. У воду він летів уже з численними переломами та тріщинами черепа. В басейн вилилося чимало крові. Діставши спортсмена, лікарі констатували смерть.

Пізніше розслідування встановило, що Шалібашвілі прибув на змагання в Канаду без свого персонального тренера, при цьому виконуючи стрибок великої складності. Для прикладу, через п’ять років (!) на Олімпіаді в Сеулі Ґреґ Луґаніс із США здобув золоту медаль за елемент такої технічної важкості. Серед усіх найбільших змагань для водних дисциплін – Олімпіади, Універсіади та Ігор Співдружності – це єдиний смертельний випадок. Але через кілька років на тренуванні стрибок у 3,5 обертів погубив австралійця Натана Міда, який також загинув у 21-річному віці.

23 жовтня 2010 року в ОАЕ відбувався 10-кілометровий заплив під час етапу Кубка світу. 26-річний Френ Кріппен ще в день змагань говорив, що почувається недобре, десь на восьмому кілометрі встиг поскаржитися тренеру на спрагу. Аж коли всі дійшли до фінішу, виявилося, що американець зник. Його віднайшли десь на дев’ятому кілометрі дистанції – після півторагодинних пошуків за допомоги колег-спортсменів і водолазів. Труп Кріппена віднесло на 500 метрів від наміченої на відкритій воді траси. Погубила його комбінація підвищеної температури повітря та води, серцевого та, можливо, ще й асматичного приступу. Висловлювалися різні припущення – починаючи від втоми спортсмена, який за кілька днів до цього виграв виснажливі гонки в мексиканському Канкуні й виступав невдовзі після тривалого перельоту, аж до незадовільного екологічного стану відкритої води. До слова, відразу кілька плавців у той день почувалися зле й навіть були госпіталізовані… Відкрита вода була свідомим вибором Кріппена – із семи своїх медалей лише дві він завоював у закритих басейнах, а на той момент був на вершині тривалих дистанцій під відкритим небом.

А під час Олімпіади в Ріо 35-річний титулований німець Штефан Генце, де він уже працював тренером з веслувального слалому, потрапив у катастрофу й помер три дні потому – 15 серпня 2016 року. Виходець із великої спортивної родини, він заповів свої органи на донорство, тож його серце, печінку та нирки лікарі трансплантували хворим прямо там, у Ріо.

* * *

Традиційно небезпечними є високошвидкісні олімпійські зимові види. Наприклад, бобслей – де ще з 40-х років, незважаючи на постійно посилювані заходи безпеки, помирали спортсмени.

22 лютого 1966 року 34-річний Серджо Дзардіні виходив на старт у змаганнях чемпіонату Північної Америки з бобслею. На той час досвідчений спортсмен емігрував з Італії в Канаду, придбав лижний центр. Ставши чемпіоном у двійках, він упевнено йшов до нагород і в четвірках, але після 13-го повороту їхній боб врізався в огорожу жолоба й фатальний удар прийшовся якраз на Серджо. Врятувати його не вдалося. Фатальний спуск у Лейк-Плесід обірвав життя віце-чемпіона Олімпіади та 10-разового переможця й медаліста чемпіонатів світу.

Велику небезпеку становить гігантський слалом. Відразу кілька чемпіонок світу загинуло в його змаганнях. 29 січня 1994 року 26-річна Ульріке Майєр стартувала в швидкісному спуску на Мурнау-ам-Штаффельзеє. Розвинувши швидкість біля 120 км/год, вона натрапила правою лижою на вибоїну й врізалася в одну зі стойок. Падіння супроводжувалося болісними перекидами, тож, незважаючи на доправлення в лікарню, спортсменка померла в той же день.

Це мав бути дуже особливий рік для неї – на третій для себе Олімпіаді вона хотіла обов’язково зійти на п’єдестал, адже незадовго до цього вп’яте виграла чемпіонство на Кубку світу. Всього через кілька днів їй належало вирушати в Ліллехаммер. Із двома золотими медалями та сріблом у супергіганті й гігантському слаломі австрійка й нині залишається одною з найтитулованіших.

А 29 жовтня 2001 року загинула Режин Кавану. 31-річна француженка довго чекала успіху – лише за кілька років до того вона здобула першу перемогу на етапі Кубка світу, а якраз того сезону вперше стала чемпіонкою планети. В австрійському Пітцелі вона вийшла на планове тренування, проте в ході спуску натрапила на німецького гірськолижного тренера Маркуса Анвандера. Він вижив у цьому зіткненні, а от Режин зазнала тяжких травм. Її терміново відправили в госпіталь – на Інсбрук вирушив гелікоптер зі спортсменкою на борту, але численні переломи черепа не дозволили врятувати її життя. До цих пір Кавану лишається єдиною представницею Франції в когорті чемпіонів зі супергіганту. Анвандер, для якого зіткнення також виявилося несподіваним, пізніше говорив, що навіть не може пригадати моменту, коли він підвернувся під лижі Режин…

А от 17-річна італійка Сімона Сеноньєр 7 січня 2011 року померла під час змагань у Фрайбурзі навіть не через спуск і травми – менінгіт…

13 листопада 2017 року в канадській Альберті 35-річний француз Давід Пуассон проводив тренування зі швидкісного спуску. В якийсь момент він втратив рівновагу, злетів із траси, прорвав захисну сітку й врізався в дерево.

19 квітня 2006 року 21-річна швейцарська сноубордистка Естель Бале вийшла на тренування на Монблані поблизу місцевості Орсьє. У статусі дворазової незмінної чемпіонки світу з фрірайду вона перебувала на піку кар’єри – якраз у той день до неї на тренування прибули кіношники, щоб зняти талановиту спортсменку для документального фільму про неї під назвою «Досліджуючи відоме».

Зійшовши на спуск після іншого фрірайдера, Естель не пощастило потрапити під лавину. І хоча вона була правильно екіпірована – мала рюкзак з подушкою безпеки та спеціальний шлем, а рятівники оперативно прибули їй на допомогу та відправили в лікарню, Бале померла від отриманих травм. Запланований докфільм так і не зняли – випустили інший, присвячений пам’яті чемпіонки.

До речі, ще за сорок років до цих подій на зйомці світу загинула 23-річна німецька слаломістка Барбара Хеннебергер. Разом із американським колегою й нареченим Бадді Вернером вони потрапили під лавину під час фільмування документалки про гірськолижний спорт. Винним визнали організатора зйомок Віллі Богнера, але за необережність винесено вирок тільки два місяці умовно. А в 2000 році норвезький саночник Асле Странд уже в ветеранському 46-річному віці загинув, знімаючись для фільму про свій вид спорту.

Фігурне катання зазнало втрати 20 листопада 1995 року. Прямо на тренуванні стало зле 28-річному Серґєю Грінькову – дворазовому переможцю Олімпіади. Лікарі, які прибули в льодовий центр Лейк-Плесіда, зафіксували смерть від інфаркту.

* * *

Легка атлетика – королева спорту. Ціле сімейство різних дисциплін, і серед них спортивна ходьба нібито чи не найбільш безпечна. Проте 7 червня 2013 року 26-річна новозеландка Леслі Кантуелл померла після того, як трьома днями раніше втратила свідомість під час змагань. Вважається, що на здоров’я спортсменки вплинула спека, яка встановилася на Таїті. Причиною смерті став крововилив у мозок.

26-річна метальниця молота, олімпійська чемпіонка Сіднею Каміла Сколімовська, тренувалася на зборах у Португалії, коли колеги раптово побачили, що їй стало зле й вона опустилася на поле. Полячку відвезли в лікарню округу Фару, проте врятувати не змогли. Як виявилося, вона відчувала останнім часом проблеми з диханням, але не хотіла переривати підготовку до відповідальних змагань. А тим часом розвинулася емболія легеневої артерії, яка й призвела до смерті з вигляду здорової, сповненої сил спортсменки.

* * *

Небезпечними залишаються ігрові види спорту. Відомо, що ще в 30-х учасник олімпійських ігор у складі збірної Бразилії Армандо Альбано помер під час баскетбольного матчу Ботафого – Регатес. У 1968 році під час хокейного тренування помер 22-річний захисник московського Спартака та збірної СРСР Віктор Блінков – чемпіон світу, Європи та Олімпіади. Того ж року в заокеанській НХЛ загинув 29-річний форвард Міннесоти Норт-Старс Білл Мастертон у матчі з Окленд Сілс на повній швидкості йшов за шайбою, коли проти нього застосували силові прийоми два суперники. Білл згрупувався, але все ж вдарився головою об лід, а із носа, рота та вух у нього пішла кров. На той час професіонали грали ще без шоломів – імовірніше за все, саме це й спричинило загибель. На тренуванні своєї команди загинув титулований кубинський бендіст Едгардо Васкес. Про інцидент мало відомостей – за певними даними, наздоганяючи м’яч, він пішов у падінні й врізався в огорожу. Через серцевий під час матчу напад помер чемпіон і призер світових першостей з волейболу Вігор Боволента. Вже завершивши виступ на найвищому рівні, він підтримував форму в нижчоліговому клубі, померши 24 березня 2012 року попри спроби медиків його врятувати.

Футбол, як найпопулярніший вид спорту старого світу, добре висвітлюється в пресі – випадки смерті на полі, як Марка-Вів’єна Фое, відомі вболівальникам. 26 червня 2003 року в Ліоні він проводив свій 64-й матч за збірну Камеруну, коли його збірна вела 1:0 у півфіналі кубка конфедерацій проти колумбійців. На 72-й хвилині йому стало зле в центральному колі, півзахисник, відомий по виступах за Ланс, Вест Хем, Ліон та МанСіті, помер у віці 28 років.

Перша смерть у футболі датована істориками 13 січня 1889 року. 26-річний форвард Стейвлі Вільям Кроппер постраждав у жорсткому зіткненні в грі з Ґрімсбі Таун, померши наступного дня через важкі пошкодження кишківника. Він грав також у крікет, але основних – й фатальну в тому числі – травм зазнав якраз у футболі. Відтоді й до початку 2021 року, коли загинув бразилець Алекс Аполлінаріо із португальської Алверки, ці інциденти ставалися в усіх країнах, в усіх турнірах.

* * *

Про бокс ми вже говорили. Також, зрозуміло, є жертви й у жорстких єдиноборствах, боях без правил. Але трапляються випадки, коли й виставкові види завершуються трагедією. Як приклад – інцидент 23 травня 1999 року, коли реслер Оуен Харт збирався ефектно з’явитися на рингу. В плащі супергероя він мав зістрибнути з більш як 20-метрової висоти, але, судячи зі всього, заплутався в довгих полах одежі, перечепився й упав без підстраховки на канати рингу. Врятувати його було неможливо – внутрішня кровотеча та тяжкі травми стали наслідком падіння без кріплення з такої вишини.

Відголоском війни є й шабельно-рапірний спорт, які б заходи безпеки не застосовувалися. 20 липня 1982 року 28-річний уродженець Луганщини Володимир Смирнов – повний олімпійський медаліст і багаторазовий чемпіон світу – фехтував проти Маттіаса Берга з ФРН, коли у суперника зламалася рапіра. Її уламок пішов прямо на протихід Володимиру, пробив його маску й впився в око. Гострий осколок шпаги пройшов крізь око й впився в мозок. Більше тижня Смирнов пролежав у штучній комі, але врятувати його не вдалося.

* * *

А наостанок – бейсбол. Вид спорту, який ще в ХІХ столітті завоював інтерес американських вболівальників. 14 жовтня 1862 року, 21-річний пітчер Джим Крейтон продемонстрував трюк, за який його називали «людиною-гвинтом». Кидаючи або відбиваючи м’яча, він дивовижним чином скручувався, додаючи ударам і кидкам вражаючої сили. І цього разу м’ячик полетів дуже далеко, але вболівальники, які затамували подих, почули дивний звук – щось середнє між схлипуванням зойком. Далі історики розходяться в оцінках – одні стверджують, що мужній спортсмен встиг оббігти поле, перш ніж упасти. Інші запевняють, що відразу ж опинився на газоні. У будь-якому випадку, обличчя Джима зморщилося від болю. Тяжкі спазми та больові напади не полишали його ще чотири дні, аж поки він помер. Вважається, що, скручуючись під удар, він розірвав собі сечовий міхур. Зі своєю харизмою, фірмовою технікою кидка та безмежною відданістю спорту Джим Крейтон зробив багато для популяризації бейсболу та мав усі шанси стати загальновизнаним королем цього виду спорту.

* * *

71 олімпієць на сьогодні помер безпосередньо під час змагань. Більше 300 підкорювачів гор-восьмитисячників зафіксовано в наші дні. Кілька сотень футболістів загинуло в змаганнях на всіх рівнях. Спорт – це заняття сміливих і мужніх. Віддамо ж шану їхній пам’яті, хай земля їм буде пухом.

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг новости: 12345


Или аккаунт Sportarena