Україна обрала дуже неправильну тактику протидії поверненню спортсменів-агресорів на Олімпіаду. Ось чому!

Асоціація аматорського боксу повернула спортсменів з росії та білорусі у свої турніри та під прапорами своїх країн. Міжнародна спілка велосипедистів готова допускати представників країн-агресорів до своїх змагань у нейтральному статусі. А Міжнародний олімпійський комітет може повернути росіян та білорусів до Олімпійських ігор. І навіть до голосів відомих українських спортсменів, які виступили проти такого рішення, а також заяв скандинавських та балтійських країн МОК, здається, не дослухається. Натомість звинуватив Україну, яка розглядає можливість бойкотувати ігри у разі допуску росіян та білорусів, нехай навіть у нейтральному статусі, у порушенні олімпійських принципів.

Читайте також: Усик: Медалі російських спортсменів — медалі крові, смертей та сліз

МОК та особисто його голова Бах – “квіслінги” нового часу. Ганебні пристосуванці, безпринципні торговці олімпійським брендом. Нічого спортивного і особливо олімпійського в їхніх заявах і діях немає. Якби П’єр де Кубертен міг побачити нинішнього баха, що лебезить перед країною-агресором та спортсменами-пристосуванцями, він би в’їхав йому на розмах рукавичкою і викликав на дуель.

Це ми говоримо на правах дисклеймера для початку бесіди. Але далі ми пояснимо, чому дії наших у протидії несправедливості докорінно неправильні.

Якщо ми збираємося відповідати на відверте хамство МОКу бойкотом і самоусуненням від Олімпіади, ми тим самим лише ллємо воду на млин. Вони тільки цього й чекають. Наші спортсмени не повинні двічі ставати жертвами російської агресії – у першій хвилі нещасть зруйновано їхні стадіони, тренувальні бази, житла. У другій — замість агресора постраждають знову ж таки українські спортсмени, адже у відповідь на несправедливість їм запропоновано самим піти в бойкот, тобто подвоїти несправедливість щодо них як жертв війни.

Читайте також: Мер Парижа: Я проти участі російських спортсменів на Олімпіаді, поки йде війна

Тим більше неправильно, якщо до бойкоту підуть спортсмени наших партнерів по коаліції, ті, хто й так стоїть на боці добра. Нехай, мовляв, умовні карякіни, малкіни та валуєви спокійно йдуть до медалей, ми ще й конкурентів для них приберемо. Це несправедливість у кубі!

Вірний шлях інший – дипломатичний. Прямо зараз Мінспорту, якщо вже втратило контроль над ситуацією, має разом із МЗС ініціювати низку зустрічей з олімпійськими лідерами всіх демократичних держав, результатом яких мають стати прориви на трьох основних напрямках:

• – оголошення недовіри особисто Баху та чинним керівним органам МОК
• – формування коаліції щодо недопущення ворожих спортсменів
• – складання офіційного списку спортсменів, які підтримали агресію та помічені у висловлюваннях ксенофобії, расизму, нетерпимості на ґрунті релігій, національностей та інших загальнолюдських цінностей.

Ми не повинні боротися з млинами — нам нема чого самим щось бойкотувати. Навіть у рамках догми, яку нав’язує нинішнє керівництво МОКу, ми можемо просто обіграти всіх, хто привів політику у спорт.

Наше МінСпорту має прямо зараз разом із кращими юристами України створювати доказову базу на всіх російських олімпійців, які 1) перебувають у спортивних клубах армії (типу ЦСКА тощо), 2) годуються у спонсорів із списків санкцій, 3) мають військові чи поліцейські звання . Прямо зараз потрібно ретельно фіксувати кожну участь їхніх олімпійців у біснуватих політичних шоу чи мітингах на підтримку війни. Таким чином, самі по собі будуть відсічені найголовніші реакціонери світового спорту.

Головне зараз — нещадно бити Баха та його камариллю основними принципами олімпізму. Олімпіада під час війни А чи не хоче Бах публічно виключити агресора путіна, який порушує олімпійське перемир’я? І як на це подивляться 80+ НОКів?

Бойкот Олімпіади – це метод малюка, який тупоче ніжкою, коли йому щось не подобається.

Юридично обґрунтована дискваліфікація всіх, хоча б найменше причетних до агресорів та їх підсанкціонних персонажів — це дорослий удар у сонячне сплетення як паліям війни, так і безпринципним жадібним ділкам під маскою “миротворців”.

Розуміючи всю гидоту, на яку перетворився нинішній світ спорту, ми не повинні ставати його жертвами, а навпаки — контролерами, інспекторами та супервайзерами. Нехай наша правиця послідовно карає тих, хто посміє спробувати виправдати агресію за допомогою спорту. Інструменти цього — юридична робота та ретельна документація злочинів, а не дитячий белькіт і принцип “бий своїх, щоб чужі боялися”. Ні! Наші неодмінно повинні брати участь у всіх олімпіадах та чемпіонатах світу. Наперекір усім!

Богдан Грищук