Плотницький не повинен був їхати на чемпіонат світу

Олег Плотницький – найперспективніший український волейболіст. Це аксіома. Олег Плотницький – однозначний лідер і вожак молодіжної збірної України. І це аксіома. Олег Плотницький – один з лідерів нової національної збірної України. З цим фактом теж особливо не посперечаєшся.

Але на молодіжному чемпіонаті світу Олег Плотницький грати не мав. Він зайвий в Чехії, і місце його зовсім уже не тут.

Здавалося б, як так? Найкращий гравець молодіжки, завдяки грі якого українська збірна взагалі змогла кваліфікуватися на чемпіонат світу, не повинен був на ньому грати? Усе так, не повинен.

За останній місяць Плотницький відіграв, здається, усюди, де тільки можна. Спершу він пройшов збір з молодіжною командою, згодом з нею ж відіграв відбір на чемпіонат світу, а потім перебазувався у стан національної збірної – відбір на чемпіонат світу (так, ще один, тепер дорослий), перший тур Євроліги, другий тур. А далі – на Чехію, на молодіжний чемпіонат світу.

І усе це в інтервалі місяця, а може трохи більше.

За цей час Олег провів 18 офіційних матчів (6 – у молодіжці, 12 – у національній), не враховуючи усіх товариських ігор. Неймовірні цифри, особливо зважаючи на те, що за плечима молодого хлопця довгий клубний сезон, в якому Плотницький відіграв понад 50 поєдинків.

Та куди важливішою проблемою для Олега стала не так навіть кількість матчів, як їх географія – за останні півтора місяці 20-річний хлопець грав в п’яти різних країнах, практично без відпочинку. З відбору на молодіжний чемпіонат світу він прилетів і відразу полетів на дорослий відбір, така сама ситуація виникла й за місяць: Олег провів всього півдня в Україні між прильотом з другого туру Євроліги та вильотом на молодіжну світову першість.

Постійне життя в дорозі втомлює. Воно виснажує навіть таких молодих волейболістів.

Зрештою, основна причина, з якої Олег не повинен був грати в Чехії, полягає зовсім не у втомі. За останній місяць статус догравальника Локомотива настільки змінився, що у нього не було потреби виступати на молодіжному чемпіонаті світу. Він став для нього лише тягарем.

Ще півтори місяці тому Олег Плотницький був лише гравцем молодіжної збірної. Виклик у національну збірну 19-річний (на той момент) гравець здобув радше авансом, аби новий головний тренер мав змогу переглянути його в дії. Саме тому Плотницький проходив збір не з національною збірною, а з молодіжною – він був її гравцем.

Ще в травні Олег Плотницький був гравцем молодіжної збірної, але уже в червні – національної. Саме тому молодіжний чемпіонат світу не мав стати пріоритетним для волейболіста.

За час відбору в Франції та за тиждень після нього роль Олега в національній збірній змінилася: з перспективного дебютанта він перетворився на одного з лідерів на паркеті. І коли розпочинався збір молодіжки перед світовою першістю, Плотницького там уже не було: він залишився в національній команді, разом з якою готувався до Євроліги. Тоді, ще на початку червня, головний тренер молодіжки Микола Пасажин казав, що Олег приєднається на збори після першого туру Євроліги, тобто пройде підготовку з командою.

Але Олег не приїхав. Натомість – він залишився в національній збірній на другий тур Євроліги. Залишився з двох причин: він був потрібен збірній, і він сам хотів залишитися.

Збір перед чемпіонатом світу з молодіжною командою Олег Плотницький не проходив. Бо на той момент уже не був її гравцем – він став одним з головних персонажів для національної команди.

Незважаючи на таку різку зміну статусу, у Чехію догравальник все-таки полетів. Бо ж перед командою стояли найвищі завдання. А як їх виконувати, якщо в складі немає Плотницького? Отож бо й воно. Зрештою, сам Олег був непроти грати за молодіжку, але з певною умовою: у випадку невдачі (припинення боротьби за високі місця на ранній стадії) догравальник хотів поїхати на Фінал Чотирьох Євроліги з дорослою збірною.

Ймовірно, він хотів зробити якнайкраще для всіх. Але не вийшло.

На чемпіонаті світу українська молодіжка провалилася – три поразки в трьох стартових матчах. Не в останню чергу через невдалу гру Плотницького, який не вразив точністю ударів чи фірмовими потужними подачами. Натомість – багато помилок та перетягування ковдри на себе. Ще й партнери намагалися здебільшого грати через найбільшу зірку збірної, навіть попри її невдалі дії.

Порівняльна таблиця атак і подач Плотницького у другому турі Євроліги та перших матчах чемпіонату світу (по три матчі)

На цьому, здавалося б, можна ставити крапку і відпускати гравця на Фінал Чотирьох Євроліги. Перед молодіжкою ж, по суті, жодних більше задач не стоїть. Але Олег не поїде на Фінал Чотирьох – це неможливо з точки зору регламенту. Гравець не може бути заявлений в обох турнірах одночасно. Тому він залишиться в Чехії і буде догравати цей чемпіонат світу.

А вирішальні матчі Євроліги Олег Плотницький дивитиметься хіба в інтернеті. Хоча усе мало бути б навпаки: молодіжна світова першість – в інтернеті, а Фінал Чотирьох Євроліги – на паркеті.

Принаймні, так було б краще для усіх: і для Олега, і для національної збірної, і, як виявилося, для молодіжної команди. Але на виході маємо іншу ситуацію: не найкраща гра в Чехії, відсутність в Данії. Намагання всидіти на двох стільцях ще ніколи нікому не приносило корисних дивідендів, бо усі такі ситуації завжди завершуються однаково – провалом.