Корнієнко: Багато моїх друзів пішли в тероборону. Відразу вирішив, що буду допомагати всім, чим зможу

Захисник Шахтаря Віктор Корнієнко розповів про свою допомогу українській армії і мирним жителям після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Сам футболіст записався в територіальну оборону в Полтавській області, при цьому активно займався волонтерською діяльністю.

– Вікторе, з початку війни ти зайнявся волонтерством, був у територіальній обороні. Розкажи чому так вирішив?

– Відразу вирішив, що буду допомагати всім, чим зможу. Багато моїх друзів пішли в тероборону, є знайомі у військкоматах, переговорив з ними, дізнався, чого потребують, — в продуктах, екіпіровці. Потім на своїй машині почав їздити в магазини, все купував. Два-три рази на день завантажувався в гіпермаркеті, брав одяг, спорядження, їжу, якісь навіть дрібниці, ті ж сірники звичайні – і все це розвозив по блокпостах в Полтаві та області. Їздив вранці і поки не почалася комендантська година. Ці два місяці весь час був за кермом. І також нас попросили чергувати в селі з 20:00 до 6:00 під час дії комендантської години. У перші два-три тижні чергування було практично через день. Чому вирішив взяти участь в теробороні? Я – українець і така ж людина, як ті хлопці, які пішли на війну. Мені здається, що в такій ситуації необхідно згуртуватися, бути єдиним цілим і допомагати один одному.

– Хто тебе підтримував у волонтерській діяльності – рідні, партнери по команді?

– Моя дружина допомагала: ми разом діткам збирали речі, віддавали свої, їздили по аптеках, купували ліки, памперси. Їх, до речі, навіть замовляли із західної України, і нам передавали. Все це розвозили тим мамам з дітьми, які цього потребували, переселенцям. Що стосується футболістів, то вони теж приєдналися. Марлон відразу ж скинув гроші, Сергій Кривцов, інші бразильці теж – Вітао, Майкон, багато хлопців надсилали гроші. Вони теж переживали, бачили, яка у нас ситуація, і максимально допомагали.

– По чому з мирного життя зараз найбільше сумуєш, і якою буде Україна після того, як переможе?

– По всьому сумую, якщо чесно. Зрозуміло, що ми всі сумуємо за тим життям, яке було раніше: коли грали на стадіонах, коли були вболівальники. Але про це навіть не хочеться думати. Хочеться думати тільки про одне: щоб якомога швидше настав той день, коли нам скажуть, що всі — ми перемогли і війна закінчилася. Я тільки цього хочу. Наш народ – непоступливий. Наша сила – в нашому дусі, нашому характері. Тому ми обов’язково переможемо, а Україна стане ще кращою.

У квітні Корнієнко отримав виклик до збірної України, але через травму поки не приєднався до національної команди.

Україна протистоїть повномасштабному російському вторгненню 79-й день.