Рафаель Надаль переписав історію. Перемігши в фіналі Австраліан Опен іспанець виборов 21-й титул Великого шолому та став абсолютним лідером за цими досягненнями.
Тим важливіший цей успіх, що його легко могло не статися. Багато попередніх обставин свідчили проти Надаля. Загалом від нього чекали виходу до чвертьфіналу-півфіналу, де подальше просування вже залежало від суперника.
Надаль проводив свій перший турнір після тривалої паузи. Іспанець відновлювався від чергової травми, яких у нього вистачало впродовж всієї кар’єри. За місяць до турніру він перехворів на коронавірус. В легкій формі, але кожна подібна річ суттєво впливає на підготовку спортсмена. Шостий номер посіву, який обіцяв складну сітку. На самому турнірі в нього почалися проблеми з травленням, поєдинок проти Дениса Шаповалова він міг взагалі не дограти. І найголовнішу перепону озвучив сам Рафаель після одного з матчів – йому вже не 21 рік, і все більше суперників фізично його переважають.
У фіналі іспанець не був фаворитом, і з перших же хвилин це відчулося. Фізично Медведев його переважав, дотягувався до кожного удару, встигав перехоплювати ініціативу та диктувати власну гру на чужих подачах. Сам Надаль періодично проводив блискучі комбінації, робив свої фірмові шалені обводки і показував власний фантастичний технічний арсенал. Все заради того, щоб вигризати очки, тоді як суперник брав своє напрочуд легко.
Стало очевидно – Медведев встигає майже всюди. На будь-яку технічну вигадку в нього є точний удар у відповідь. А якщо поєдинок затягнеться, іспанець зрештою втомиться і вратить останні шанси. Надаль мусив програти той фінал. Він це усвідомив, та прийняв свою поразку. Але не здався і переміг.
You thought what sorry Rafa? ?#AusOpen pic.twitter.com/a0KUTxBb60
— Eurosport (@eurosport) January 30, 2022
Коли з плечей впав величезний психологічний тягар, гра змінилася. Давно не секрет, що спанець залежить від своєї подачі. Ні, не від кількості ейсів, а просто від першого вводу м’яча. Є перша подача – є шанс спокійно вигравати очки. Немає – кожен розіграш перетворюється на виснажливу битву. Коли іспанець заспокоївся, подача до нього повернулася. Спершу вирівнялася гра. А далі почалася історія.
Все ще не встигаючи за суперником, та все ще під загрозою виснаження Надаль диктував власну гру. Стала помітною різниця між дуже сильним тенісистом та великим. Надаль досвідченіший, майстерніший, та просто краще грає в теніс.
Психологічно вразливий Медведев не впорався з тиском, сварився з трибунами, суддею. І це ще один пункт до перемоги іспанця. Адже Новак Джокович такого би Надаля міг обіграти, дотиснувши саме морально. Проте, у свою чергу, такого Медведева нинішній Джок не зміг би перемогти.
Повертаючись до обставин перед турніром, можна сказати, що іспанець в усьому був анти-Джоковичем. Жодного разу він не дозволив собі критики, суперечок чи навіть скарг щодо умов проведення турніру чи місцевого законодавства. Його позиція була чітка і проста – в Австралії діють такі закони, як того хочуть австралійці. Він – гість, і виконуватиме все необхідне. Жодної дивини, що публіка в фіналі значно більше підтримувала саме його.
Медведев скільки завгодно може пояснювати підтримку іспанця глядачами виключно упередженим та негативним ставленням до росіян у світі. Тим більше, що об’єктивних причин для цього ставлення – величезна кількість. Але настрої публіки – річ примхлива та змінюється від матчу до матчу. Чемпіони це розуміють і приймають як належне. Росіянин – всього лише один із багатьох обдарованих гравців, який може ще багато виграти. Надаль – легенда.
Короткі висновки з турніру загалом
Ешлі Барті перемогла на домашньому турнірі та підтвердила статус абсолютного лідера жіночого тенісу. Барті, якщо так можна порівнювати, грає в “чоловічий” теніс. Холоднокровний, з чітко прорахованими комбінаціями, максимум ефективності з найменшими витратами. І тому менш залежний від емоцій. Це вирізняє її над суперницями. Так, австралійка може програти також на будь-якій стадії. Є багато тенісисток, які демонструють яскравішу, цікавішу та технічно різнобарвнішу гру. Але в стабільності з Ешлі зараз не може змагатися ніхто. Дія, яка приносить результат – такий план на гру. Даніель Коллінз могла перевернути хід матчу, але вона не зуміла зламати Барті.
Ешлі вперше перемагає на рідному турнірі Великого шолому. Тепер головною її метою має стати ЮС Опен – останній гренд-слем, який досі їй не підкорився (в одиночному розряді).
Гаель Монфіс показує чи не найкращу свою гру. Він далеко не такий швидкий, як 10 років тому, не робить яскравих трюків на корті. Але француз зрілий, ефективний та впевнений у власних діях. Навіть зі свіжішим та енергійнішим Берретіні Гаель зумів боротися за рахунок досвіду. Малоімовірно, що француз зможе повернутися хоча б до топ-10 – дуже сильні молодші конкуренти попереду. Але гра йому приносить задоволення і до остаточного завершення кар’єри Монфіс ще має виграти кілька турнірів.
Чи така впевненість в діях – заслуга його дружини? Хтозна. Але робота його нового тренерського штабу явно дає результат. А це надія і для Світоліної, яку ці ж тренери мають повернути на шлях перемог.
Сама ж Еліна все ще будує свою нову форму. Немає стабільності, немає фізичної готовності. Зате є час на підготовку. Наступна весна не надто важлива, адже багато очок в ній втрачено минулого року. Згадуючи Монфіса, його результати покращилися влітку. Отже, в Еліни є шанс хоча б до Вімблдону повернутися до топ-рівня.
Чи можна не пустити на турнір першу ракетку світу? Виявляється, можна. І теніс від цього гіршим не стає. Ні за якістю, ні за драматичністю. Джокович мав нагоду увійти до історії, натомість туди потрапив Надаль. У Новака буде ще шанс поквитатися з усім світом на наступних турнірах.
А нам слід усвідомити, що ми – живі свідки історичних подій, про які люди згадуватимуть десятиліттями.
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Джерело: Sportarena.com