Вигнання з Австралії Джоковича – трагедія для спорту, тріумф для цивілізованого суспільства

Новак Джокович програв суд щодо своєї австралійської візи. Австраліан Опен проходитиме без першої ракетки світу та найкращого свого гравця в історії. Спортсмена позбавили можливості виступити на турнірі з юридичних та політичних міркувань. Це дуже погана річ з точки зору спорту. Але це цілком логічне рішення з боку австралійського уряду. Спорт поза політикою? Забудьте. І це буде правильно.

Як не крути, а зі спортивної точки зору – це велика втрата. Перша ракетка світу зобов’язана грати на кращих турнірах. Це миттєвий перекіс турнірної сітки в інший бік. Для будь-якого переможця АО тепер готові звинувачення, що його трофей – не до кінця заслужений. Добре, що хоч австралійці в чоловічій сітці далеко від фаворитів, так би ще політиків звинуватили у навмисному підігруванні.

Матчі першої ракетки світу та першого сіяного турніру – це топ для телетрансляцій. Це гарантований максимум квитків на матч, найдорожча реклама, найбільше інформаціійне охоплення. Крім того, фанати серба – надзвичайно активні, їх багато та завжди добре чутно.

Додайте до цього вже сформований присмак скандалу. Якби Джокович все ж зіграв на АО, ми би отримали ще й величезну армію противників на його матчах. І без того високі рейтинги трансляцій злетіли б ще вище.

Новак Джокович 9 разів ставав чемпіоном Австраліан Опен. Виграти десятий титул – це історичне досягнення. Це рекорд, що триматиметься довгі роки.

Ще один історичний момент – можливість виграти свій загалом 21-й “шолом”. Це шанс випередити Роджера Федерера та Рафаеля Надаля. Ми прожили десятиліття трьох, можливо, кращих гравців за всю історію. Серб мав можливість вже взимку переписати історію на свою користь.

Але в цій історії є й інша сторона. Там, поза кортом, коли закінчується матч, кожен тенісист – абсолютно така ж людина. В якої є не тільки рівні з усіма права, а (і це найголовніше) рівні з усіма обов’язки.

Новак Джокович став абсолютним лихом для державних систем охорони здоров’я під час пандемії. Він неодноразово висловлювався проти вакцинації, ігнорував заходи безпеки та санітарні вимоги та взагалі був серед найвідоміших противників будь-яких антиковідних заходів.

Не подумайте погано, вакцинуватися чи ні – це дійсно право виключно кожної людини. От тільки це право також вимагає ще й певних зобов’язань. Ви можете їх не виконувати, але втрачаєте частку ресурсів від суспільства. Не хочете ставити щеплення проти малярії – не їдьте до Бразилії, все просто. Хочете зіграти турнір в Австралії – ви мусите виконати те, що вказано австралійськими законами.

Щодо щеплення тенісистів, дійсно ще є важливий момент ризику втрати форми. Вакцина – це певний стрес для організму, який кілька днів може відчутно впливати на самопочуття, і мати хоч і менший, але все ж довгостроковий вплив. Саме тому багато спортсменів побоювалися робити щеплення під час активної ігрової фази, щоб не порушити власну форму. Вихід очевидний – вони вакцинувалися або в міжсезоння, або одразу після ключових турнірів, коли мали нагоду дати організму відпочинок. Джокович не збирався робити це в принципі.

Найбільшою ганьбою під час пандемії (до цього моменту) Новак вкрив себе рік тому. Коли весь спортивний світ зачинився, всі турніри призупинилися, Джокович організував виставкові змагання на Балканах. Кілька днів веселого свята змінилися спалахом коронавірусу, десятком заражених гравців та їх родин. ДжоCOVID – найбільш безглузда річ, яку можна було створити під час пандемії.

За новими законами в’їхати на територію Австралії можна було лише вакцинованим іноземцям. Терапевтичне виключення могло надаватися тим людям, які нещодавно перехворіли на коронавірус. Це очевидне уточнення, оскільки ВООЗ не рекомендує робити щеплення одразу після хвороби.

Новак Джокович ще 30 листопада подав документи на отримання австралійської візи, знаючи місцеве законодавство. 16 грудня у Ноле взяли позитивний тест, вже в 20-х числах результати знову були негативні.

Очевидно, подаючи документи, ніякого щеплення Новак не збирався робити, але сподівався на терапевтичне виключення. Як часто ви плануєте власну хворобу, та ще й так, щоб спокійно вилікуватися за три дні?

Додайте до цього активне публічне життя серба, який під час свого “зараження” ніде не ізолювався та продовжував ігнорувати заходи безпеки. А наприкінці грудня спокійно отримав “виключення”, необхідне для в’їзду до Австралії.

Найцікавіше те, що для більшості звичайних людей ця “схема” могла спрацювати. Але Новак – відома публічна особа, і всі його дії як на долоні.

Саме тому звичайний австралійський прикордонник сумнівався в правдивості “довідки” серба. Саме тому Алекс Гоук, голова міграційної служби, пішов на принцип і не допустив до країни потенційного “чітера”.

Так, це політичне рішення, що підтвердив прем’єр-міністр Австралії Скотт Моррісон. Так, воно прийняте перед австралійськими виборами, і це також мало вплив. Але австралійські чиновники показали приклад, як потрібно виконувати закон по суті, коли серб шукав юридичну зачіпку його обійти “по формі”. І так, на це потрібна була значна політична воля, щоб ризикнути власним найбільшим турніром та протистояти інтересам топ-спортсмена, організаторів та великих спонсорів.

Це та сама рівність перед законом. Хороший цей закон чи поганий – не нам судити. Австралійці самі вирішують, які закони будуть діяти в них вдома.

Отже, хоча рішення про скасування візи Джоковича – трагедія для спорту, насправді це великий тріумф для громадянського суспільства. Допустити до турніру людину, яка ігнорує ваші закони, було би справжньою ганьбою.

А щодо спорту та політики… Не слід занадто перебільшувати взагалі значення спорту. Це можливість самовираження для одних, та приналежності для вболівальників. Згадайте відому піраміду потреб. Жоден верхній шар не діє, коли порушені базові принципи. Коли під загрозою безпека – абсолютно всі потреби “зверху” стають другорядними.

І Джокович.