Україна провалилася в Кубку Федерації. Що відбулося в Польщі

Україна їхала на турнір в статусі головного фаворита, але усе втратила уже на старті

Відсутність Еліни Світоліної не надто впливала на статус українок в груповому етапі Євро-Африканської зони — Україна була головним фаворитом турніру. Найочікуванішим матчем була гіпотетична зустріч синьо-жовтих тенісисток проти росіянок у фіналі. Це мав бути вирішальний матч за єдину путівку в плей-оф Другої світової групи.

Усі плани розвалилися уже в перший день: Україна в трьох матчах програла Швеції. Ті фанати, які не встигли доїхати в Зельону Гуру на першу матчеву зустріч, в принципі, далі могли не приїжджати: шанси були хіба теоретичні.

Що сталося в іграх проти Швеції? Найбільше запитань до Лесі Цуренко, яка програла свій матч 0:6, 2:6, але перший номер збірної не спілкувалася з пресою. Капітан команди, Михайло Філіма, пояснюв поразку психологічним фактором. Філіма розраховував на Цуренко в наступних матчах, але до кінця турніру Леся на корт так і не повернулася: пояснюється усе психологічним піке.

Програш від шведок вплинув на настрій усіх — від вболівальників до самих тенісисток. Далі на груповому етапі одиночні матчі грали Марта Костюк та Катерина Козлова, а Даяна Ястремська вдруге (і востаннє) зіграла в Польщі лише в матчі за третє місце. Українська команда, від якої уже нічого по суті не залежало, дозволяла собі експериментувати.

Чи мав бути інший настрій в українок на усі матчі? У бажанні їм не відмовити: вирішальний парний матч в грі проти полячок Костюк та Козлова тягнули з останніх сил, а до того вони ж викладалися в інших іграх. Інше питання полягає в тому, що усі ці матчі (після Швеції) нічого насправді не означали — важко об’єктивно оцінювати тенісисток, коли вони або грають проти дуже слабких суперниць, або не мають жодної турнірної мотивації.

Україна провалилася. З цим не посперечатися

Знову і знову можна згадувати — Україна їхала на матчевий турнір в статусі одного з двох головних претендентів на загальну перемогу. «Ми раді, адже обіграли фаворитів, Україну, яка вважалася головним претендентом на вихід в плей-оф», — так для Sport Arena описував перемогу над синьо-жовтою командою капітан збірної Польщі.

Для збірної, три тенісистки котрої входять в топ-35 світового рейтингу, — справжній жах втрачати сезони в Зональних групах.

Капітан збірної, Михайло Філіма, взяв усю відповідальність за невдалий результат на себе. Але навряд можна звинувачувати лише його — у тій грі проти Швеції він зробив усе від себе залежне. На одиночні матчі були поставлені найкращі тенісистки, а на пару — ті, хто награвався і ті, хто був доступний. Інших варіантів у Філіми не було. З іншого боку, це ніяк не виправдовує його: завдання не виконане, винні усі.

Цуренко і збірна: це було прощання?

«На емоціях Леся Цуренко заявила, що це [гра проти Швеції] був її останній матч за збірну України», — це слова Михайла Філіми після завершення групового етапу. Програвши в перший день, до кінця турніру Леся на корти в Зельоній Гурі так і не вийшла. Це при тому, що вона довше за інших готувалася до Кубка Федерації та була налаштована грати. Щось пішло не так.

За словами Філіми, Цуренко не відчуває, що може щось дати збірній України. Лесю, в принципі, зрозуміти можна: їй в 2019 році виповниться 30, норматив на Олімпіаду-2020 вона уже виконала. Зважаючи на те, що за останні три роки вона виграла лише два матчі з шести (дві поразки від Німеччини в 2017, ключовий програш в Канаді минулого року і вирішальне фіаско в Польщі в 2019), емоційно Цуренко теж не перебуває в найкращому стані у збірній.

Якщо додати до цього процес омолодження, що триває в синьо-жовтій команді, у 2020 році Леся Цуренко навряд приїде в склад збірної, як мінімум, на матчевий Зональний турнір. І це буде правильне рішення — вибиратися з цього рівня Україні до снаги і без Лесі, а їй не завадить взяти невелику паузу.

Що робити далі? Усе залежить від самої Цуренко. Попри її емоційні слова, вона все ще може дати багато цій збірній України. Леся Цуренко — це досвід та емоції на лаві. В останній день турніру друга ракетка України всіма силами підбадьорювала Катерину Козлову і давала їй не менше порад, ніж Михайло Філіма. Леся — важливий елемент команди, який може допомогти не лише на корті, але й поза його межами (особливо в контексті омолодження).

Позаяк Цуренко не спілкувалася з пресою за тиждень в Польщі, вона не пояснювала причин рішення завершити виступ в збірній. Можливо, є ще щось, крім емоцій? А, можливо, справа лише в них? Допоки Леся Цуренко сама не вийде і не оголосить про завершення кар’єри в національній команді, усі слова залишаються лише здогадками.

Підтримка в України на дуже високому рівні, але що в самій команді?

Проведення матчевого турнірі в Польщі сприяло присутності великої кількості вболівальників на трибунах в Зельоній Гурі. У трьох матчах групового етапу синьо-жовта збірна почувалася як вдома: на трибунах хіба українці, вигуки, заклики, підтримка. Винятком може бути хіба гра проти Польщі — на домашню збірну прийшло, все-таки, більше фанів, але при цьому підтримка в українок була колосальна.

Тенісистки відповідали взаємністю та показували фанатам, що вони недарма приїхали. Незважаючи на результат, дівчата підходили до трибун, з усіма спілкувалися, фотографувалися чи роздавали автографи. Вони розуміли, що ці люди приїхали дивитися на них — і таким чином дякували їм. Показова ситуація: Марта Костюк була подавлена після програної пари полячкам, але відплакалася і підійшла до фанів. Так, навіть заплакана і повністю розбита. Але вона не могла не підійти.

Інший момент — незважаючи на гарячу підтримку на трибунах, самі тенісистки не надто охоче підтримували одна одну під час ігор. Інколи лава української команди була пустою, часом хтось міг стежити за грою з іншого місця, а найчастіше тенісистки просто сиділи в телефоні.

Очевидно, на фоні великої кількості вболівальників, цей момент губиться і не є дуже актуальним. Тим більше, дівчата неодноразово викладали спільну фотографії в соціальні мережі, підкреслюючи, що у них все добре. Але як тут не згадати поведінку збірної Швеції чи збірної Польщі у вирішальні матчи своїх матчів?

Усі на ногах, самі тенісистки щось кричать та заводять кричалки. Їм не потрібно прикриватися за спинами фанів, вони власноруч створюють атмосферу та ведуть своїх партнерок уперед. В України такого не було, усе робили вболівальники.

Що чекає на Україну далі

Кубок Федерації 2019 року для України уже завершений. На наступний сезон Україна точно залишається в Першій Євро-Африканській групі.

Рівно за рік синьо-жовта збірна отримає другу можливість повернутися в Світові групи. Найімовірніше, склад української команди в наступному році буде не менш потужним — Еліна Світоліна та Даяна Ястремська повинні приїхати, аби гарантувати собі виступи на Олімпіаді, аналогічна ситуація у Катерини Козлової та Марти Костюк (хоча у них шансів потрапити на Токіо-2020 значно менше). Очікується також виклик Дарії Лопатецької.

За наявності Світоліної та Ястремської, Україна не повинна звертати увагу на суперниць, з ким би не довелося грати. Принаймні, так має бути.