Вгризлися, дотерпіли, змогли. Жіноча збірна України — сенсаційний призер чемпіонату світу в естафеті.
Перед стартом у цю медаль вірилось куди менше, ніж в успіх Дмитра Підручного в гонці переслідування. Свій максимум, здавалося б, ця команда показала в індивідуальній гонці — чудова стрільба, але далеко поза подіумом. Аби претендувати на нагороду, потрібно було не лише повторювати стрілкові показники індивідуальної гонки, але й розраховувати на суцільні помилки інших.
Підручний увійшов в історію. Його перемога — фантастика
Зірки склалися — Італія ще до старту втратила Доротею Вірер (разом з нею і шанси на медаль), Франція самоізолювалася на другому етапі, заробивши три кола штрафу. На тому ж другому етапі Свєтлана Міронова занадто далеко відкинула Росію, а Німеччині довелося всю гонку боротися зі стрільбою. За таких умов точність та швидкострільність українок зіграла свою роль.
Статистика швидкості роботи на рубежі п’яти найкращих команд в естафеті
Збірна | Час | Місце (місце в гонці) |
?? Україна | 7:03.4 | 1-е (3-е) |
?? Швеція | +32.4 | 5-е (2-е) |
?? Норвегія | +38.7 | 6-е (1-е) |
?? Росія | +1:19.4 | 17-е (5-е) |
?? Німеччина | +2:02.0 | 18-е (4-е) |
Але особливих приводів для радості ця медаль не дає. Локальний здобуток (хоч і дуже приємний), який не перекреслює провального сезону. Запитань і претензій до українського жіночого біатлону за цю зиму назбиралося занадто багато, аби відповідати на все однією лише бронзою в естафеті на чемпіонаті світу.
Ця нагорода, в принципі, багато в чому нагадує срібло передолімпійського чемпіонату світу. Тоді Україна теж несподівано піднялася на подіум, розчарувавши по ходу сезону. Та попри схожість, між цими двома медалями величезна прірва: тоді Україна виграла срібло не завдяки, а всупереч. Цього ж разу медаль здобута саме «завдяки». Завдяки провалу суперниць, в першу чергу.
Україна, безсумнівно, провела майже ідеальну гонку. П’ять додаткових патронів у таких умовах — неймовірний результат. Навіть шведки, які знають всі підступні місця стрільбища в Естерсунді, промахнулися більше. Але що, якби таку ж ідеальну гонку провели й інші фаворитки? Та навіть не ідеальну — достатньо просто не провалюватися так, як Франція на другому етапі або Німеччина ледь не на кожному стрільбищі. Де б тоді фінішувала Україна? Отож.
Зрештою, найбільша різниця між тим сріблом і цією бронзою полягає не стільки в суперницях, скільки в самих українках. Тоді на останньому колі Олена Підгрушна виривала срібло в очній боротьбі з Марі Дорен Абер та Габріелою Коукаловою, а цього разу — Валентина Семеренко дивом втримала 30-секундний гандикап над Лаурою Дальмайєр. Так, за останні два кілометри (два кілометри!) німкеня відіграла в українки 29,3 секунди. Лаурі не вистачило 0,5 секунди, аби забрати в синьо-жовтих бронзу.
On the finish line — Germany almost made the comeback to the podium but Ukraine hold on to the bronze medal! #2019Ostersund
Watch the women's relay live on https://t.co/bk5aBBso9Q pic.twitter.com/eF7zbSpyhx
— IBU World Cup (@IBU_WC) March 16, 2019
Ось ця зміна — від вольового кола Підгрушної до втомленого фінішу Валентини — найяскравіше свідчення подальшої деградації українського жіночого біатлону. Якщо п’ять років тому Україна могла на рівних боротися з топ-суперницями за будь-яких умов, то два роки тому для цього потрібна була ідеальна гонка. Тепер ж за умови ідеальної гонки українські біатлоністки з боями потрапляють на подіум, про боротьбу за перемогу мова не йде.
З іншого боку, а чи могло бути по-іншому? Якщо команда не проводить зміну поколінь, або якщо наступне покоління заслабке і все ще поступається «ветеранам», то на що можна розраховувати?
Середній вік естафетної четвірки на чемпіонаті світу в Естерсунді — 29.5 років. За цим показником Україна посіла друге місце: старший склад виставила лише збірна США, 30 років. Зважаючи на те, що середній вік четвірок у цій естафеті (26.1 років) майже на три з половиною роки молодший, ніж склад України— тішитися «досвідченості» не особливо доцільно.
Топ-5 найстаріших команд у естафеті
Збірна | Вік |
?? США | 30 |
?? Україна | 29.5 |
?? Словаччина | 28.5 |
?? Японія | 28.5 |
?? Республіка Корея | 28.25 |
Середній вік естафетної четвірки | 26.1 |
З кожним наступним сезоном регрес «ветеранів» ставатиме все критичнішим, робити ставку на такий варіант команди (мова йде не лише про естафетну четвірку, а про склад команди А на сезон) — безглузда ідея. Тому ця медаль нічого не змінила в глобальному плані: Україна потребує омолодження та оновлення складу.
Як показує приклад Швеції, трьох років цілком достатньо, аби з колишніх юніорів та не найсильніших біатлоністок створити бойову машину, яка може збирати нагороди у будь-якій дисципліні. До наступної Олімпіади залишилося якраз три зими — в України все ще є час на побудову нової команди.
А для теперішнього варіанту збірної ця бронза в естафеті має стати красивим прощальним акордом. У них не вірили, з них навіть насміхалися, але дівчата змогли зібрати волю в кулак та видали одну ідеальну гонку. Не лише для себе, але й для майбутнього українського біатлону — це ж все-таки призові, державні кошти на наступний сезон та увага спонсорів. Свою справу вони зробили, тепер пора рухатися далі.
Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.
Источник: Sportarena.com